Риль. Любов дракона

Прямо як з бойовими артефактами: «не направляти, не заряджати, краще взагалi не чiпати i не застосовувати, з порожнiми поводитися завжди, як iз зарядженими».

А вона i не наближалася, самi пiдiйшли. І на вигляд зовсiм не страшнi, а навiть навпаки. Якщо стерти гордовитий вираз з облич, або все-таки морд, та заявитися на бал в обнiмку з такими кавалерами… Н-да, як все погано. Чи то драконiвська чарiвнiсть, пiшла б вона куди подалi, дае про себе знати, чи то гарячка… Але думати про кавалерiв в ii становищi – остання справа.

Нарештi драконам набридло зображати з себе бронзовi статуi, вони обмiнялися швидкими поглядами, а потiм перший, лише зробивши натяк на уклiн, вимовив: «Високоповажна панi, дозвольте нам привiтати вас в Алькаруетi!». Вiд вiбруючих ноток драконiвського акценту в його голосi у дiвчини по спинi пробiгли мурашки. «Цiкаво, на що перше западають жiнки, – промайнула пiдступна думка, – на екстравагантну зовнiшнiсть чи на чаруючий своею нелюдскiстю голос?»

Уроки матiнки не минули дарма.

Риль легко i невимушено зобразила реверанс. І нехай в старому пледi, в широких матроських штанях i довгiй куртцi, зi скуйовдженим волоссям вона була схожа на скаженого кажана, що вирiшив погрiти своi крила на сонечку, етикет залишався етикетом. А ось далi слiдувати йому було вже безглуздо. Риль залишалося сподiватися, що дракони це теж зрозумiють.

На жаль, надii довелося померти.

– Дозвольте представитися, – дотримуючись високого стилю, продовжив дракон, – я – голова посольства драконячого народу Ластiран Арогерм Де Регiрмаф, це Фестiгран Талiарн сет Регiрмаф, – схилив голову правий дракон, – i Кестiрон Ахлармар сет Регiрмаф, – кивнув лiвий, а потiм усi трое звернули на дiвчину вичiкувальнi погляди.

Риль замислилась. Представлятися повним iм'ям не варто. В iнших свiтах простiрники завжди використовували псевдонiми, але Риль не на роботi, у неi надзвичайна ситуацiя, тому можна назватися домашнiм скороченим варiантом, щоб залишити своiм хоч якусь пiдказку.

– Ви можете звати мене Риль, – з викликом сказала дiвчина, дивлячись в чорно-золотi очi Ластiрана.

Той навiть оком не змигнув, почувши настiльки коротке iм'я незнайомки.

– Високоповажна панi Риль, ви зробите нам честь своiм вiзитом.

Ось тепер прийшла черга дiвчини приховувати свое здивування.