Риль. Любов дракона

Дракони запрошують у гостi? Так, що такого сталося в свiтi, що вони не просто опустилися до розмови з людиною, але i запропонували роздiлити дах над головою? Риль навiть почекала, чи не звалиться небо вiд подiбного, нi, лишилося на мiсцi.

– На жаль, скористатися вашою гостиннiстю я не можу. Мене чекають в палацi.

– Ви впевненi, що вам потрiбно туди йти? – Фестiгран окинув промовистим поглядом далекий вiд благополуччя вигляд дiвчини.

– На жаль, так.

Дракони обмiнялися тривожними поглядами.

– Панi Риль, – зiтхнув Ластiран.

– Просто «Риль», без панi.

– Добре, Риль. Як би дивно це не звучало, ви можете розраховувати на нашу допомогу. Ми обов'язково знайдемо вас у палацi. І передайте капiтановi, який вже всi чоботи протоптав вiд нетерпiння, що вiн вiдповiдае за вашу безпеку своею головою. А вона у нього одна.

З цими дiйсно дивними словами, трiйця розступилася, звiльняючи дiвчинi дорогу. Та ошелешено кивнула iм на прощання i, пiдiбравши поли свого пошарпаного пончо, потопала до капiтана.

Якщо навiть не брати до уваги те, що лускатi нiчого не роблять просто так, i iх iнтерес до ii персони бiльш нiж загадковий, опинитися мiж молотом i ковадлом бажання немае. У будь-якому випадку варто триматися вiд драконiв подалi. Нехай король i виявиться королiвською сволотою, ця сволота буде зрозумiлою i передбачуваною за людськими мiрками. А ось передбачити поведiнку рептилiй вона не береться.

Капiтану набридло чекати, коли Риль повiльною ходою причовгае до дороги. Залишивши в спокоi впертий гудзик на манжетi куртки, вiн у три кроки подолав вiдстань до дiвчини i пiдхопив на руки.

По дорозi Риль вислухала про себе багато нового i мало хорошого. Виявляеться, тiльки божевiльна, позбавлена будь-якоi розсудливостi, дiвчина буде спiлкуватися з лускатими пройдисвiтами без належноi охорони. Оскiльки подiбне спiлкування завжди закiнчуеться однаково – зганьбленою дiвочою честю.

В усi часи дракони чинили однаково – викрадали вподобану жертву, правда, з ii ж згоди. Що й не дивно. Про силу драконiвського чарiвностi ходили легенди.

Де тут правда, а де всього лише жiноче виправдання своiй слабкостi – розiбратися складно. Ось тiльки Риль нiяк не вписувалася в звичайну схему спокушання дiвчат. Сподобатися комусь в ii теперiшньому хворобливому i побитому виглядi можна було за умови, що дракон глухий, слiпий i живе на безлюдному островi. Висновок сумний: хвостатим вона потрiбна не як жiнка.

Як нiколи ранiше Риль мрiяла про зустрiч зi старшим братиком.