Риль. Любов дракона

Будь-хто мiг вiдправитися цiею дорогою. Ось тiльки в кiнцi iх чорнi душi чекали, i чекали з нетерпiнням. Але як можна оцiнити свiтлiсть тiеi чи iншоi душi? Лише Творцевi вiдомо, згасла в нiй остання iскорка свiтла або ще нi.

«Чи е в нас план?» – мозок марно шукав вихiд з цiеi поганоi ситуацii. З якою б радiстю вiн скомандував ногам: «Бiгти!». Але, на жаль, за спиною дiвчини вже стояли два прислужника Харзера, перекриваючи шлях до втечi.

Риль спробувала взяти себе в руки. Вона – спадковий просторовий маг з усiма шанованоi родини.

Їi предки i не в таких перипетiях бували. Так, ii дiда дикуни племенi Сирдiв ледве живцем не зварили i нiчого – вибрався. А бабусю намагалися на багаттi спалити за чаклунство, правда, дiд ii i врятував. Так вони i познайомилися. Думай, Риль, думай!

«А що як… – майнула в головi думка, якоi вона чекала i якоi боялася, – адже все одно не вийти з палацу живою, чому б замiсть мук не влаштувати смертельний феерверк? Легка миттева смерть для мене, а заодно i для цих мерзотникiв!».

«І не шкода iнших? – тут же прокинулася совiсть. – Ти вiдправиш на смерть не тiльки негiдникiв, загинуть сотнi невинних жителiв мiстечка i мешканцi палацу».

«Припини», – благала Риль. Що iй до iнших? Але совiсть так просто не заткати. Зрештою, вона мае рацiю. Риль нiколи не зважиться застосувати магiю, знаючи, що непiдконтрольна iй сила вирветься на свободу, ненаситно трощачи i ламаючи все на своему шляху, обриваючи сотнi життiв. Нехай вона загине, але пiде за межу одна.

«Тодi готуйся до найгiршого, люба, – порадив розум, – пора про рiдних згадати та попрощатися».

«Нi, про рiдних краще думати поменше», – зцiпила зуби Риль, iнакше всi ii крупицi волi вмить розтануть, а тiшити цих виродкiв сльозами або проханнями про помилування вона не збираеться. Просити про милостi марно. Ауру Харзера вона добре розгледiла, такою жагою насильства та палала. Тут допоможе тiльки диво, i бажано те, яке скрутить мерзотнику шию.

Як хочеться жити, просто жити. Але якщо iй судилося сьогоднi померти… нехай вистачить сил зробити це з гордо пiднятою головою.

Простiрники не принижуються i не здаються. Харзер ще пошкодуе, що вирiшив розважитися з «темною», коли його розшукае Корiн. Брат завзятий, обов'язково знайде цього гада.

На Риль не надягли анi антимагiчного нашийника, анi браслетiв, хоча швидше за все вони тут присутнi. Значить, виродок упевнений, що нiяка вона не темна. Інакше охорони було б у рази бiльше. А так – двое посiпак та сам Харзер.