Пригоди француза в Україні

Що робиш ти для того, щоб секс став тiльки кращим?

Моя улюблена французька страва – цибульний суп. Я iм його на обiд з превеликим задоволенням, замовила аж двi порцii. Я дуже щаслива тут, у Парижi. А все чому? Бо люди люблять травичку, i вона, навiть притоптана десятками нiг напередоднi, оживае i випрямляеться пiд ранковою росою.

Увечерi ми знову гуляемо теплими вулицями з Франсуа i лабрадором, менi здаеться, що я мешкаю в Парижi вже як мiнiмум вiсiмдесят рокiв, i що коли я проходжу повз Нотр-Дам, пiзнаю кожну маленьку плиточку на пiдлозi i кожну маленьку скульптурку.

Сьогоднi я востанне цiлую ногами паризьку землю, а завтра на ранок Франсуа погоджуеться вiдвезти мене до аеропорту.

Мiй любий Париже, я обов’язково повернуся до тебе за новими пригодами.

Вiнниця

Знаеш, е такi днi, коли зовсiм не хочеться чистити зуби на нiч? Наче й день пройшов нормально, але щось в серцi щемить i дуже не хочеться, аби вiн закiнчувався. Адже сон – це маленька смерть, i щодня ми народжуемось заново. А деякi днi – в’язкi i незрозумiлi, як сьогоднi, i ось вже залишилось пiвгодинки цього дня, а я ще нiчого важливого не зробила, не досягла жодноi мети, просто ходила весь день у спортивному лiфчику i навiть спортом не позаймалась.

У цi моменти прощання iз сьогоднi, яке скоро стане вчора, у мене починаеться синдром заiдання суму. І цукерок чомусь в вечiрнiй час зовсiм не хочу. А хочу ковбаси. Дiстаю з холодильника пiвпалки Московськоi ковбаси, починаю ii рiзати, потiм помiчаю недоiдки камамберу, солонi огiрки i навiть роблю бутерброд з шинкою.

У кiмнатi пiд свiтлом свiчок та лампадок швиденько все з’iдаю i повертаюсь на кухню по нову порцiю – оселедець пiд шубою на друге. Швиденько поiдаю оселедець i лягаю спати – в такi днi ми зовсiм не бережемо себе, ми не лише не пам’ятаемо, що a minute on the lips forever on the hips, нам також здаеться, що i зуби чистити теж не треба, адже життя – тлiн, i спрацьовують самодеструктивнi звички.

Не дивуйся, коли побачиш велику товсту людину, котрiй не хочеться жити.

Все, можливо, починалося з емоцiйного зриву чи гормонального збою, але закiнчуеться завжди небажанням чистити зуби. Днi перетiкають з одного в другий непомiчено, а ковбаса Московська непомiтно тане в холодильнику, допомагаючи комусь заiдати свiй сум.

Я сплю собi тихенько, у мене в животi булькае чорний хлiб з ковбасою з камамбером з огiрками з оселедцем. Бюст Пушкiна засудливо дивиться на мене з полички, а телефон забула поставити на авiарежим.