Пригоди француза в Україні

У собачий голос починае грати Ян Тiрсен музикою з фiльма про Амелi, я вистрибую з лiжка, беру трубку, а в животi перевертаеться с боку на бiк оселедець.

– Альо.

– Це Франсуа, менi необхiдно термiново приiхати до Украiни, ти могла б мене зустрiти?

– Франсуа, ти здурiв? Зараз нiч! – Ковбаса в моему животi обурюеться.

– Ти розумiеш, Мiло, я закохався.

Франсуа закохався. Я переiла камамберу i не почистила зуби. Вiчний Пушкiн поблажливо позирае з полицi. Що я маю робити, як не стояти на балконi, так, щоб вiтер обдував моi свiтлi коси, а дерева тихенько заспокоювали мене – не злись, вiн закохався.

Я вiдчуваю сестринську вiдповiдальнiсть за цього переляканого, схожого на молодого П’ера Рiшара молодика, i слухаю його, спокiйно, через вдих та видих.

– Така iсторiя, ти не повiриш. Сиджу в паризькому метро, чекаю на потяг. Бiля мене дiвчина – руда, струнка, з синiми очима, як два маленькi озера, нiжна. Я ii запитав, як ii звати, вона сказала Злата (вимовляе з французьким акцентом).

Вона каже: я з Украiни, показуе менi в телефонi зеленi стрункi ялини, каже, що завтра вертаеться додому i скоро поiде туди. Приходить потяг, i вона бiжить та сiдае в нього. А я, телепень, сиджу на перонi вiдморожений i вiдпускаю ii. Схаменувся, дiстав телефона – сфоткав ii, але вийшло тiльки фото ззаду, де вона заходить в метро.

«Ідiот», – думаю я. Як вiн хоче ii знайти?

– Мiло, я приiду в недiлю, ти можеш мене зустрiти?

Я, в шоцi, вiдповiдаю, що зустрiну.

Кладу трубку i, пiд пильним поглядом Пушкiна, лягаю спати.

* * *

Поки француз не приiхав, треба переробити купу справ. Треба домовитися з тьотьою Нiлою, щоб поливала маминi кактуси, поки я буду няньчити Франсуа. Також треба посидiти на балконi i випити кави, помалювати акварелями, написати нарис про Париж для журналу подорожей, погуляти в лiсi. Як добре iнодi втрачати роботу.

Як добре iнодi просто бути наодинцi з лiтом – насолоджуватись його теплими промiнчиками i суницями з лiсу, бiгати вранцi бiля рiчки i валятися на травi, смiшно квакати ногами в капцях, мокрих вiд лiтнiх злив, кататися на крiслi-качалцi i на гойдалцi-гамаку на балконi, поливати алое, ходити до сусiдки тьотi Нiли в гостi та iсти там пирiжки з гречкою.

Як хороше вдома влiтку, без мети та без речей – тiльки два величезнi кульки щастя: свiжокупленi книжки з блокнотами i полуницi з черешнями. І тiльки мрii покататися на повiтрянiй кулi.