На нашем сайте вы можете читать онлайн «Відлуння любові: чоловіки». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — ---. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Відлуння любові: чоловіки

Краткое содержание книги Відлуння любові: чоловіки, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Відлуння любові: чоловіки. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Колектив авторів) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До збірника «Відлуння любові: чоловіки» увійшли твори 10 авторів-чоловіків. Вони мешкають в Україні та за кордоном, різні за віком, освітою, характерами. Але, ніби змовившись, автори вирішили довести, що життям диригує всесильне почуття — Кохання. Недарма кожен оспівує жінку, кохану, ніжну, неосяжну... Без неї, її любові, ніжності, сили волі, спраги життя та категоричного відторгнення безнадії буття було б пласким та безбарвним. Крім того, ця книжка бере участь в благочинній акції: за її допомоги ми збираємо гроші для наших солдат, які зараз виборюють українську незалежність на сході України в зоні АТО.
Відлуння любові: чоловіки читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Відлуння любові: чоловіки без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вчорашнi розмови i спогади перекинули з берега на берег хиткий мiсточок.
Чому мене мордуе?
Боязко вiд думки, що в тридцять п’ять життя закiнчуеться? Наче старий склеротик, з острахом озираюсь, щоб вкотре переконатися, що минуле – не вигадка i не епiзоди з колись прочитаних книжок.
Двiчi в одну рiчку не ступиш. До обiду я залишу цю квартиру i не знаю, чи повернусь коли-небудь?
В ранковiй тишi чути, як за стiною в сусiднiй квартирi жiночий голос заспокоюе дитину.
Нашi погляди зустрiлись тодi, коли я обережно, щоб не розбудити, перевертався на iнший бiк.
– А ранок видався недобрим, – обережно витер на щоках сльози. – Що трапилось?
– Ти любиш дiтей? – запитала вона.
– Люблю.
– А мене ти любив?
– Любив.
– Тодi чому в нас з тобою не мае дитини? Чому все повинно було коли-небудь закiнчитись? І чому ми зараз з тобою в одному лiжку, Воронiн?
– Я до тебе бiльше не приiду.
– Ти нiколи до мене не приiдеш, аби сказати, що ти звiдси нiколи й нiкуди бiльше не пiдеш.
– Мене вже нiхто давно нiде не чекае.
– Ти один?
– Перманентно, бо це природно.
Вона йде до ванноi кiмнати, а я – варити каву. Приемно здивований тим, що до цього часу ще вцiлiв мiй «штатний» халат. Випраний, випрасуваний. Весь такий свiженький, нiжно окутуе мое тiло.
– Я думав, що ти вже ним давно миеш пiдлогу.
– Вiн, дурненький, все ще чекае, коли ти сюди повернешся.
– Аби всi халати в свiтi були такими розумними.
У вiдповiдь вона гримае дверима. Шумить вода. Шумить так само, як i багато рокiв тому. Все в минулому. Тiльки ми – двi тремтячi тiнi.
Курю натщесерце. Знаю – не варто було б, але iнодi приемно зробити те, чого не слiд би робити. Трiшки дитинства – i фарби заграють. Менi подобаеться ранок. Момент iстини – в перших хвилинах пробудження, а далi – бридке повернення до вчорашнiх залишкiв життя.
– Кава готова.
– Є ще трiшки вина.
– Я охоче вип’ю. У тебе сьогоднi справи?
– На третю годину. Я займаюсь репетиторством. Та й тобi б не завадило серйозно зайнятись пошуками роботи.
– Менi вже давно нiчого не завадить.
Переймаю в ii поглядi знайому тiнь невдоволеностi. Здогадуюсь: мое безтурботне iснування починае ii дратувати.
– Ранок iнтелектуального iдiота. Коли б я писала з тебе нинiшнього портрет, то назвала б його саме так.






