Монети для патріарха

Не можуть, бо якщо тiла знайшли, то погоня по слiдах не пiде, я вiдвела очi…

«Так ти вiдьма?»

– …тепер у слiд носа втупить, а не побачить. І думаеш ти не про погоню. А про те, що якби Петро залишився живим, то лежала б я пiд ним.

Мар’яна посмiхнулася.

– Могло й так бути… Вiн сподiвався.

Вона засмiялася.

– А могло i не бути. Мало хто на що сподiваеться… Он Мотря все ще бачить себе панi гетьмановою.

«Дiйсно, якщо зразу не вдалося, то пiсля такоi веремii…» Втiм, сердюковi взагалi було байдуже до далекоi доньки генерального суддi, а зараз – i поготiв.

Адже якщо iх не можуть знайти, а Мар’яна така красива… а вiн уже кiлька мiсяцiв не був iз жiнкою…

* * *

Мусiй Ільченко не мiг бачити, що кожного разу, коли Мар’янинi нiгтi впивалися в його плечi, труп невiдомого йому старшини здригався.

* * *

А тим часом.

Государ Петро Олексiйович (формулу «Петро І» вiн вигадае трохи згодом, чим дасть поштовх чуткам, що е предтечею антихриста: перший, а потiм ще другий буде!) нiяк не мiг заснути.

Десь о другiй годинi вiн зволив згадати, що його непокоiло: у повiдомленнях з Москви та Санкт-Пiтер-Бурха (вiн i подумки вимовляв повнiстю, зi смаком: Санкт-Пiтер-Бурх) уже три мiсяцi не повiдомлялося про жодну страту.

За три мiсяцi – жодноi крамоли, жодного хабара, жодного випадку казнокрадства? Покривають… Покривають!

Петро пiдвiвся, одягнувся сам, без допомоги – пожалiв будити денщика (iз жiнками вiн лягав удень, а спав з денщиком, причому це був единий випадок, коли цар зволив пояснити пiдданим свою поведiнку: в момент засинання з ним, мовляв, корчi бувають, i единий засiб вiд них – учепитися в чоловiчi плечi.

Що ж, тi трое, що мали право входити до кiмнати, де зволив зупинитися Його Величнiсть, – тобто Меншиков, Головiн та Апраксiн, – iнколи заставали сцени, схожi на корчi…)

Цар витяг з-пiд подушки зв’язку ключiв, швидко пройшов до сусiдньоi кiмнати, яка вся була заставлена скринями, що iх Його Величнiсть зволив зробити власноручно й секретнi замки до цих скринь сам «измыслил».

У цих скринях, якi Петро чомусь називав «шкапами», запертi на ключ спали царськi секретарi.[34 - Історичний факт.]

Петро вiдкрив першу-лiпшу скриню, витяг секретаря… Витяг у буквальному розумiннi, схопивши за плечi з усiеi своеi богатирськоi сили.