Обре, сховайся добре!

Не наш його накладав, не наш…

– Але ж iноземець? Був би лях, давно б вони щось таке спробували.

– Один з трьох – точно iноземець. Їх було трое, хлопче. Пояснень ти поки що не зрозумiеш, отож повiр менi на слово, трое. Причому один був уже в Красному, i його-то ми знайдемо. А далi – побачимо, як сказав слiпий тому, що вмирае…

…Крига замерзлоi рiчки – кращого шляху узимку – заворожувала незгiрш вiд чар. Кортiло спати. Драгон пiд’iхав до Боярина.

– Слухай, ти казав, що дiвчина може приворожити хлопця.

Отаман зрозумiв запитання.

– Кому що, а курцi – просо. Хлопець дiвчину – нi.[24 - Про таку особливiсть украiнськоi любовноi магii повiдомляе Себастiян Кленович.] Тiльки вона його…

– Почав би ти мене вчити.

– А що, час е. Отож слухай. У Руському воеводствi[25 - Тобто в Галичинi.]бував? Там е така приказка – «Обре, сховайся добре».

– Інколи i в нас кажуть. І е ще… коли дiтлахи у схованки грають, то рахують: «Обре, сховайся добре, я шукати починаю, собак спускаю: цуц! Бери!»[26 - Приказки були записанi вченими вже в ХХ ст.

]

– То був народ такий – обри.[27 - У науковiй лiтературi вживаеться латинська назва – авари, але останнi дослiдження показують, що обри – це самоназва аварiв.] Могутнiй. Жорстокий. Їх винищили – за наказом чи то римського цiсаря, чи то круля французького.[28 - Карла Великого.] Ну, ясна рiч, дехто порятувався – «Обре, сховайся добре». У жилах деяких секеiв тече кров обрiв, i вiд батька до сина передають… що пам’ятають.

Така ж кров у моiх жилах, та й у твоiх теж.

– Чарами дiзнався?

– І чарами. А ще ти викапаний мiй дядько Карпо, отож ми, мабуть, родичi.

(Драгон згадав, що небiжчиця мати про свою рiдню нiчого не знали.)

– Руде пасмо у волоссi…

Цiеi своеi прикмети Драгон боявся понад усе.

– Що я про себе казав – майже все правда. Я справдi з боярського роду,[29 - Офiцiйно боярство було злiквiдовано пiсля об’еднання Польщi та Литви у 1569 р., але фактично подекуди зберiгалося до самоi Хмельниччини.

] справдi був у неволi, хiба що не сам я втiк. Один секлерський чаклун побачив, де я, i влаштував утечу. Дiдька лисого я б сам утiк у тринадцять-то рокiв… До речi, друге тобi правило…

«Друге? А, перше було – не гадай, що чари всесильнi».

– Не намагайся дивитися. Ранiше це багато хто вмiв. Подивиться у воду – е ж така примовка: «Як у воду дивився», – або у дзеркало… Дехто навiть у дiамант-камiнь – i бачить, що схоче.