Обре, сховайся добре!

Але вже рокiв з п’ять… Неначе щось зiпсувалося… Тобто дивитися можеш, але побачиш що завгодно, тiльки не те, що треба. Он Богун свою смерть…

І, неначе почувши слово «смерть», десь у лiсi завив собака.

Як по небiжчику.

* * *

Ще сто крокiв, ще поворот, – i вони побачили завал.

Колись – мабуть, ще напровеснi – рiчка пiдмила кiлька дерев. На поворотi одне з них зачепилося за берег, на нього налетiли iншi, сплутавшись гiлками та корiнням. Тепер, узимку, увесь цей завал узявся кригою – кiшка, мабуть, i та не пролiзе.

А по обох берегах – нетрi.

– Доведеться назад.

– Отамане, я щось вiдчуваю, але не можу втямити що.

– Нас тут двое таких. Я теж нiчого не розумiю. Постривайте, зараз роздивлюся. – Боярин зiйшов з коня, узяв бандолет,[30 - Дуже короткий карабiн, фактично – пiстоль з прикладом. Часто мав гак, аби пiдвiшувати до сiдла або до спецiальноi перев’язi через плече – бандери.] вийшов на берег, пiдiйшов до велетенськоi смереки. І… i пiшов угору по ii стовбуровi.

Просто пiшов, неначе вона лежала, а не стояла. Здавалося, що вгору пiдiймаеться товста гiлка.

– Хрест святий, оружiе на диявола! – прошепотiв Бiлий.

– А ти хотiв, щоб таке тiльки ляхи з татарвою могли? – теж пошепки вiдрiзав Барило.

Кирин тим часом теж спiшився – кормових драгунiв[31 - Найманi росiйськi вiйська. Щовесни набиралися з рiзних «гулящих людей» у Дикому полi та щоосенi розпускалися.]не вчили битися верхи, – притис люльку до гнота своеi рушницi.

І вчасно. Бо на правому березi з кущiв посипався снiг, щось свиснуло у повiтрi – i Боярин полетiв униз…

Драгон вистрелив, i туди ж послав свою кулю Адам. Двое iнших вирiшили чекати на бiльш ясну цiль.

* * *

– Хтось iз вас сучому сину у зброю влучив, хоча не розумiю, що це за зброя.

Бiлий тримав у руках дерев’яну палицю з розщепленим верхом. Майже точно в середину палицi влучила куля.

– Про це е у Святому Письмi. У Книзi Царств. Ось саме такою штукою Давид здолав Голiафа.

[32 - У Першiй книзi Царств Голiафу приписанi слова: «Хiба я собака, що ти йдеш на мене з палицею?» Барило мае рацiю: пращi давнiх евреiв мали саме такий вигляд.]

Семен Святого Письма був добре навчений – учився в Острозi.

– Давайте, хлопцi, туди, де собаку чули. Нам зараз житло потрiбне.

* * *

Дверi хутора були замкненi. Зсередини.

Проте одне з вiкон мало такий вигляд, неначе в нього влучили з гармати.