Обре, сховайся добре!

Бiлий вужем зсковзнув усередину, i зразу ж звiдтiля донеслося:

– Ісусе Назарейський!

Грюкнув засув, прочинилися дверi.

– Ну, хлопцi, бачив-бачив, але такого…

На долiвцi лежало шiсть трупiв.

– Хлопцi, а вiн же один був. Жоден козак, жоден лях…

– Та де там жоден! Бiйцiв тут, вважай, не було. Дiд хоча i кремезний, але дiд. І з ножем проти чекана.[33 - Барило вжив слово «чекан» у його другому значеннi – сокирка на довгому держаку.]

– Хлопцi зовсiм ще шмаркачi, лавками боронилися… Баба з дiвчиною – тим бiльше не супротивники.

– А…

Очi усiх повернулися до тiла козака, що й досi стискав у руцi вже не потрiбний пiстоль.

– Тут i двох крокiв немае, молодик – i той не промаже.

Барило вказав пальцем на ганчiрку, якою було обмотано голову небiжчика.

– У поранених у голову часто руки тремтять та в очах двоiться. Ви менi iнше скажiть – навiщо?

– Лотр.[34 - Розбiйник.] – Бiлий пнув ногою зламану скриню.

– А кiнь у стайнi, а корова, а iнше майно?

– Мабуть, тутешнiй i брав тiльки грошi та тi речi, що iх не розпiзнають.

Усi знову подивилися на мертвого козака.

– Такий кордобан[35 - Шкiряний пояс. Назва походить вiд мiста Кордова в Іспанii.] десять злотих коштуе. Пiстоль, чоботи. І ризику нiякого – з убитого зняв, i все!

– Не про те мову ведете, – Адам Перший обвiв усiх важким поглядом. – Чому вiн хату не запалив?

«А й справдi? Викресати вогонь – i хто розбере, чи то ляхи всiх убили, чи то самi згорiли?»

І знову Драгон заговорив неначе не своiми словами:

– Вiн хоче, щоб ми тут на нiч залишилися.

– А в нас немае iншого виходу.

За вiкнами сутенiло, у хатi вже було темно.

– Якщо там десь ховаеться цей… З Давидовою пращею… То я ще не поспiшаю до пекла.

– І ще. – Адам Перший вiдкашлявся. – Собаку теж убито. А другого пса не було, по слiдах бачу.

– Ну то й що? – Бiлий посмiхнувся – i зразу ж його посмiшку наче ганчiркою стерло. Зрозумiв, що…

«Ми взнали про хутiр, бо тут вив собака. Але единий пес уже давно неживий».

– Хрест святий, оружiе на диявола!

– Оце вчасно сказано, – i собi перехрестився Барило.

* * *

Нiхто, звiсно, i не хотiв спати. Який тут сон.

– Очуняв, тебе зве.

Драгон пiдiйшов до Боярина.

– Слухай уважно. Це пiдтвердження.

«Пiдтвердження чого?»

– Я тобi казав, що iх трое. Чаклунiв ворожих. Один дуже далеко, живий буду – знайдемо. Другий у вiйську польському – дiстати важко. Але третiй був у Красному, навiть у замку був. Ворожив iзсередини.