Обре, сховайся добре!

– Зроби таку ласку – знайди полковника Богуна…

Боян був переконаний – чаклуни якось пов’язанi мiж собою, недарма так упевнено кажуть: такого досi нiхто не робив.

– …розкажи все. Та головне – це московськi драгуни. Я з посадки[63 - Посадка – манера вершника триматися у сiдлi] бачу, сам таким був два роки.

Драгон не став пояснювати, що, крiм посадки, у двох з трiйки були однаковi мушкети, причому дуже характернi – саме такi почали вводити серед драгун, коли вiн був одним з них. І що серед тих самих драгун – як «кормових», що iх набирали на лiто, так i постiйних, яких надiляли землею та звiльняли вiд податкiв, – було чимало втiкачiв з Украiни, що знiмало питання: чому переслiдувачi говорили украiнською мовою.

Усе це значно ускладнювало завдання: драгунiв не вчили на шаблях битися, не вмiв i Кирин. Воював келепом та щитом. Але якщо це колишнi козаки, якi втекли до Москви, то шаблi у них не для краси, зовсiм нi.

– Я з тобою, – пiднялася Галка-рахман.

«Точно – ii ж кулi не беруть. Оце дiло!»

– Стрiляти вмiеш?

– Звiдкiля?

* * *

Трое почули, що iх наздоганяють, i не те щоб занепокоiлися (чути ж бо, що один вершник), але ж береженого Бог береже.

За знаком отамана Федiр (якому Бог дав сили на двох, а от розум, мабуть, передав комусь iншому, кого обдiлив силою) приготував мушкет, з якого – попри його вагу – вмiв стрiляти однiею рукою, Дем’ян зiйшов на землю теж iз мушкетом у руках, сам отаман витяг дорогого голландського карабiна, який – на вiдмiну вiд мушкета – дозволяв прицiльну стрiльбу, i притис його до щоки. [64 - Ложi бiльшостi рушниць були прямими, тому цiлитися, притиснувши приклад до плеча, було важко. Якщо вага рушницi та вiддача дозволяли, то приклад притискали до щоки так, щоб мульок опинився на однiй лiнii з оком.] Навряд чи цей одинак насмiлиться опиратися – зразу пiд трьома дулами. А якщо хтось просто iде у своiх справах – усе зрозумiе.

– Аго-ов! Православнi!

– Тобi чого?

Драгон пiд’iздив так, що його праву руку не було видно.

– Нiчого! Бачу, що попереду козаки iдуть, то гукнув, аби не…

З цими словами Драгон зiстрибнув на землю, бо битися кiнно вiн не вмiв – в усьому свiтi драгони лише iздили верхи, а воювали на ногах, у Московському царствi iм навiть шабель не видавали… Невдало стрибнув – з голови впала шапка.

Утiм, супротивники заспокоiлися.

– Ба-бах!!! – Рахман пальнула з рушницi – ясна рiч, мимо – i вискочила з кущiв, щось дико волаючи i розмахуючи кинджалом покiйного Петра Бiлого.