Обре, сховайся добре!

У козакiв була значна кiлькiсна перевага – своiм безглуздим рiшенням Лисовець звiв ii нанiвець.

«Але… може, це можна пояснити iнакше?»

– Я сам його, звiсно, не бачив. Та кажуть, сам на себе не схожий, уперся мов цап – ранiше вiн упертим не був. Зурочили чоловiка, – упевнено сказав Богун, хоча Кирин не вiдчував такоi певностi.

– Та це не все, навiть i не початок. Тут таке – небiжчики повертаються з того свiту.

– Менi казали, що це неможливо, – хт? сказав, Драгон не збирався пояснювати навiть Богуновi.

– Менi також, – кивнув полковник. – Але… Перед початком походу сейм нобiлiтував[86 - Нобiлiтацiя – присвоення шляхетства (вiд латинського «нобiль» – знатний).] козакiв-перекинчикiв.

«Римляни Юду нобiлем робити не стали, тридцять аспрiв[87 - Аспр – вiзантiйська срiбна монета. Пiсля падiння Вiзантii слово продовжувало вживатися на Балканах як загальна назва дрiбних срiбних грошей.] – i квит».

– І знаеш кого? Забузького та… та Ганжу.

– Вiн же мертвий! Усе вiйсько бачило![88 - Нобiлiтацiя вбитого за два роки до того Ганжi – iсторичний факт.

– Я ж i кажу.

– Може, це iнший Ганжа?

– Може. – Але голос полковника показував – не вiрить Богун, що так усе просто.

Думки Бояна билися в головi, немов птахи в клiтцi. Вiн сам смертi Ганжi не бачив, i Богун не мiг бачити: майбутнiй полковник вiв в Украiну загiн донських козакiв, а Драгон до них приеднався, кинувши царське вiйсько – i не вiн один так зробив, а багато хто. Але ж це тисяч сто бачило! Виiхали i вiд ляхiв, i вiд наших кращi рубаки на герцi, i тут Ганжу на очах обох вiйськ убив джура-волох, якому уманський полковник як собi вiрив – а той убив його в спину.

«Постривай, хлопче. Може, в цьому i штука? Може, волох i не вбивав? Просто вдарив тупою зброею… Та нi, навряд – перекинутися до ляхiв можна було простiше».

Далi – хто такий Ганжа? Їх четверо було – вождiв полови, загонщикiв, чотири нiкому не пiдвладнi шаблi – Забузький, Джеджалiй, Ганжа i… i Богун – наймолодший. Забузький не просто переметнувся – щось таке вiн королю повiдомив, що той його перед Зборiвською баталiею проголосив гетьманом.

– Я згадав навiть, що Роман Каторжний[89 - Роман Каторжний (Валечний) – козацький старшина, був у рабствi на турецькiй галерi, очолив повстання бранцiв, потiм був офiцером iспанськоi армii. За часiв Хмельниччини – наказний полковник.