Покохати відьму

хiба що… ну, уяви, що вороги кругом!

Це правильно – я кивнув.

– Ну, i можуть бути iншi випадки, коли дуже потрiбно. дозволяеш?

– Звичайно.

– А що в мене смiх неприемний – я i сама знаю.

Бувае й дуже приемний. Я тiльки що переконався в цьому.

– Найпiзнiше до середини лiта заберу тебе звiдси. Чекай! – сказала й зникла, як i тi двое.

Повернувся до печери, а там… Коли тiльки встигла? мiшки з провiзiею, оберемок одягу. у кутку – опудало смоляне – точнiсiнько, як у Палацi. На грудях напис: «Вчися рубати лiвою!» Буду вчитися.

Роздiл другий

Поединок, демон i новий меч

Увечерi я викупався в гарячому джерелi, речi виправ, а коли заснув, утомлений, прокинувся вiд того, що Панi за вухо смикнула.

– Ти менi потрiбен, збирайся! Ой, та не дивлюся я!

У нас не можна. Це у редарцiв чоловiки й жiнки разом у лазнях, а в нас не можна цього. Щоправда, Вона мене лiкувала…

Панi. Ось-ось.

– Одяг лiворуч вiд тебе.

Одяг дивний – нiби штани з курткою разом.

Стiй, а Вона ж колись у таке була вбрана.

– Зброю та те, що тобi дороге, склади в цей мiшок. Сюди не повернемося бiльше. Так, правильно, намиста твоi. А от списи облиш – не знадобляться.

– Панi, це пам'ять.

– Кинджал для пам'ятi… Втiм, вiзьми один. І дай сюди руку – ми йдемо в iнший свiт.

В iнший – то в iнший. Не первина.

Панi. Абсолютно правильно, це вдруге.

…Блиснуло щось перед очима, i ми в лiсi, причому явно лiто надворi. Дерева iншi, кущi iншi – не знаю таких, але точно лiто.

Панi швидко йде, бiжить майже. Кролик майнув у Неi з-пiд нiг, ще один у кущi кинувся. А ось iще слiди iхнi. Мабуть, багато тут.

Панi. Королiвський заповiдник.

…Так що поки розберуся, що тут, як i хто iстiвний – на кроликах проживу. Треба тiльки не забути ii розпитати, що тут за хижаки.

…«Це я i без тебе знаю, що найнебезпечнiшi – люди». Що? Знову Вона за свое! Обiцяла ж. «Даруй, чоловiчку, але менi дуже потрiбно з тобою поговорити без шуму».

Це iнша рiч – якщо треба, то можна. Так i домовлялися. «Менi завтра знадобиться твiй меч». По цих словах я просто злетiв до небес: вирiшив, що спину iй прикриватиму. Тому що лицем до лиця – плювала Вона на всiх демонiв пекла! Уже наприкiнцi мого мешкання в Палацi випадок був. Завалив я на полюваннi бика – величезного, самi роги менi до пояса – i подумав

(i правильно подумав!), що жоден з вiльних мисливцiв самотужки мечем не взяв би такого звiра.