Покохати відьму

І коли я був уже бiля самих ношiв, у головi пролунав ii голос: «Хапайся за голоблю»] Я побачив, хоча бачити не мiг – я очi не мiг вiдiрвати вiд чудовиська! – Панi впала на колiна, викинувши вперед руки. Я схопив кiнець голоблi ношiв, i вона сама собою переламалася бiля самоi стiнки. Товста дубина залишилася в моiх руках. Звiр пiдскочив до мене, цiлячи вдарити зверху вниз своiм кулачищем, – трiснула б моя голова, як яйце! Але я встиг перший: ударив голоблею по ногах нижче лат.

Так що вiн перекинувся на спину, а в спинi стирчала зброя! Рогань смикнувся й затих. На ноги я зумiв пiднятися, тiльки опершись на палицю, i тут мене Панi схопила за плечi.

– Куди поранений?

Вiдповiдати не було сил, але й не треба було. Вона дивилася менi в голову i вiдчула мiй бiль. «У тебе зламанi ребра, потерпи, вдома вилiкую». – «Кого вiн хотiв убити, тебе?» – «Гадаю, принца. Але ти правильно зробив, що втрутився».

Я почув стогiн.

Спочатку навiть здалося, свiй власний. Нi, стогнав хлопчина той, з ошийником.

– Врятуй його! – я вiд хвилювання крикнув по-нашому. Панi нахилилася над ним, доклала вухо, пальцi забiгали по тiлу.

Потiм рiзко випросталася i крикнула в обличчя принцу, що пiдiйшов:

– Коней!

Той не вiдразу вiдповiв, i тодi Господиня ще пiднесла голос:

– Вiн життя тобi врятував!

«Тобi», а не «Вашiй милостi» – я це якось вiдразу вiдзначив.

– Звичайно.

 – Менi здалося, що принц хотiв додати щось на зразок «я не звик, щоб на мене кричали», але затнувся.

– Ти, ти, ти! На вулицi! Іменем короля забирайте будь-який вiз i швидше сюди! А поки що, – принц повернувся до мене, – не годиться, щоб такий смiливий молодик залишався без зброi. – За цими словами вiн простягнув менi свою булаву.

«Стань на праве колiно, це посвячення в лицарi!» Я за все життя тiльки й бачив одного лицаря. Пiвденець, бував за морем, там його король посвятив.

Вiн дуже пишався, а я чомусь нiчого не вiдчув.

* * *

Менi довелося довго чекати, поки Панi поралася з пораненим. Нарештi Вона вийшла:

– Вибач, ребра твоi вiдкладаються. Просто не зможу: сил не вистачить.

«Звичайно, я розумiю. Тiльки чи хлопець виживе?»

– Як тобi сказати…

«Невже буде калiкою?»

– Нi-нi, цього не буде. За кiлька днiв зовсiм одужае твiй невiльник.