Кривавими слідами

У той же час Вiталiна Волошко збрехала про документи, через якi нiбито прийшла сьогоднi вранцi сюди. Як доповiв Тарас, суддя не хворiв, жодних слухань не переносилося. Лишаеться перевiрити, чи справдi в неi погiршилися стосунки з коханцем i чи справдi покращилися стосунки Марко та Ілони настiльки, що вбитий хотiв зупинити процес розлучення.

Скляр вiдволiкся вiд роздумiв, знову зосередивши увагу на Ілонi Вiтторiно та дiвчинцi. Дитина виглядала змученою i блiдою. Вона дозволила жiнцi натягнути на неi шапку, дочекалася, коли та застiбне куртку та вдягне на неi рукавички.

Поряд стояв чоловiк iз маленьким хлопчиком на руках – Руслан. Дещо огрядний, на вигляд сорок iз гаком рокiв. На скронях срiблилася сивина. Одразу можна було зрозумiти: бiзнесмен. Як устигли дiзнатися слiдчi, у молодостi спiдвеiст, а зараз – директор мережi супермаркетiв Рiвного. Із ним теж Тарас та Єгор уже встигли поспiлкуватися. Як на те, також мае беззаперечне алiбi. Звiсно, його ще потрiбно перевiрити. Для цього слiдчi вiдправили запит до аеропорту.

Єгор стиснув губи: Кир’ях, один з оперативникiв, устиг опитати i подругу Вiталiни Волошко з приводу пiдтвердження невинуватостi – щойно вiдзвiтував телефоном. «Чудово, бляха-муха! – лютував подумки новоспечений рiвненський слiдчий. – І тут алiбi пiдтвердилося». З одного боку, добре, бо методом виключення ти знаеш, хто не може бути вбивцею. З iншого боку, це виявилися саме тi люди, якi мали найбiльше причин убити.

Лишаеться тiльки Артем, кращий друг. «Що ж, – зазначив Скляр, – теж цiлком вiрогiдна кандидатура». Слiдак поморщився. За стiльки рокiв у полiцii вiн i досi не звик до запаху померлого тiла, яким завше вiдгонило на мiсцi злочину.

Повз слiдчого пройшов один з експертiв. Кiлька хвилин тому Скляр чув, що перевiрка будинку ними почала пiдходити до завершення. Далi – бiльш детальнi експертизи всього, що виявили. Так, полiцiя йде з мiсця злочину не з порожнiми руками: виявлено двi кулi та два контейнери до мисливських патронiв, а також уламки саморобного глушника, обмотанi армованим скотчем.

«Хай йому!» – вилаявся Скляр.

Ілона взяла Крiстiну на руки:

– Не дивися туди, чуеш мене? – звернулася до дитини.

Дiвчинка кивнула. Вона i досi мало розумiла, що сталося. Просто вiдчувала – щось страшне. Дитина сильнiше притиснулася до мачухи, заховала обличчя в жiнки на плечi.