Кривавими слідами

Ілона задумалася.

– Здаеться, нiчого такого.

– Що ж, тодi вдячнi вам за допомогу, – Єгор пiдвiвся. За ним встав Тарас, вiдтак i Ілона. – Якщо згадаете навiть щось, на вашу думку, не важливе, дайте нам, будь ласка, знати.

– Гаразд, – погодилася жiнка.

«Ця панi не мае того поспiху та хвилювання, що Вiталiна Волошко», – укотре впевнився Єгор.

– І не забудьте надiслати менi контакти вашоi нянi. Ми повиннi з нею поспiлкуватися.

– Звiсно. Можу я пiти до Крiстiни?

– Будь ласка. І скажiть своему братовi, нехай пiдiйде до нас.

Ілона iз сумом оглянула вiтальню: колись тут вони всi разом були щасливими.

– Чекайте, – несподiвано промовила вона.

– Ви щось згадали? – миттю вiдгукнувся Тарас.

– Не знаю, чи це насправдi важливо… – Ілона зробила кiлька крокiв назустрiч слiдчому та оперативнику. – Артем якось казав, що Марко допомагав Вiталiнi Волошко вiдкрити приватну практику. Вiн мав дати iй значнi кошти на це. Звiсно, без зобов’язання повернути. Проте, коли в нього з’явилася надiя на продовження нашого шлюбу, вiн, здаеться, передумав.

Цю новину менi Іванка, дружина Артема, недавно по секрету передала, – уточнила Ілона.

В очах Тараса i Єгора читалося: помста? Слiдчi без слiв зрозумiли – схоже на мотив.

Ілона розвела руками, мовляв, бiльше нiчого додати, i вийшла.

* * *

Понедiлок, 21 сiчня 2019 року. 12:45

Єгор спостерiгав, як Вiтторiно вдягае дiвчинку. «Здаеться, ця патрульна, Власта, права. Крiстiна бiльше зрадiла колишнiй дружинi батька, нiж його теперiшнiй пасii».

Єгор насупився. Ілона Вiтторiно насправдi мае серйозний мотив для вбивства свого майже колишнього чоловiка. Суд тривае доволi довго. Тяганина цiлком могла набриднути. Та головне навiть не це. У Марко Вiтторiно двi успiшнi кав’ярнi в мiстi, хороше майно за кордоном. Як законна дружина та матiр його новонародженоi дитини вона мае право на це все. «Гм… У неi бiльше мотиву, нiж у Вiталiни», – Єгор замислився. Але в Ілони беззаперечне алiбi: на момент скоення вбивства вона поверталася «Шаленою черепахою» iз Киева до Рiвного.

Попередньо полiцiя змогла дiзнатися, що в записах перевiзника i справдi була бронь на ii iм’я, i що людина з таким iменем дiйсно прибула для поiздки зi столицi до Рiвного. Лишаеться тiльки допитати водiя й iнших пасажирiв: показати фото i спитати, чи бачили цю жiнку пiд час поiздки. Для цього вiн уже вiдправив Власту. Інтуiцiя пiдказувала слiдчому, що алiбi пiдтвердиться.