Кривавими слідами

«Гм… швидко», – Ілона Вiтторiно надiслала контакти нянi ii сина. Слiдчий поклав смартфон до кишенi.

«Я щось пропустив. Вiдчуваю. Тiльки в чому? Тут, у деталях мiсця злочину? Чи в розмовах iз людьми?»

Коп утомлено потер чоло. Вiд недосипу голова погано працювала.

Вiталiна Волошко, Ілона Вiтторiно, Руслан Шевчук. Трое пiдозрюваних. У кожного залiзне алiбi. Вiталiна Волошко збрехала про суддю i про своi взаемини з жертвою. Одне з двох: або хотiла приховати змiст документiв, або ж справжню причину, чому приiхала сьогоднi вранцi.

Те, що приховала iнформацiю про сварку, з одного боку, насторожуе, з iншого – могла збрехати, аби не провокувати з нашого боку даремних пiдозр. Єгор вiдзначив, що потрiбно перевiрити, чи справдi стосунки мiж убитим та його дружиною покращилися. Якщо так, Волошко могла вбити коханця через помсту. Через образу, що ii збиралися так кинути. І через те, що не буде обiцяноi приватноi практики.

Єгор насупився: у тому, що Волошко брехала, немае анi найменших сумнiвiв.

Навiть якби не свiдчення Ілони Вiтторiно, вiн усе одно б у цьому не сумнiвався. Інтуiцiя його не пiдводить. Принаймнi такого за собою ще не помiчав за роки служби. Але ж… Убити, щоб помститися за те, що кинули? Чи навiть тiльки збиралися кинути. За те, що вiдмовився вкласти грошi в ii справу? Знаючи природу людей, вiн би не здивувався. Однак…

Щось тут не те.

Вiд думок вiдiрвав дзвiнок мобiльного.

– Що ти там робиш? – почувся голос Тараса.

– Уже йду, вибач. Хотiв тут дещо глянути ще.

– Хлопцi поiхали вже, – повiдомив Тарас, маючи на увазi експертiв. – Пропоную роздiлитися: нехай хтось iз нас поiде поспiлкуватися з Артемом. Урештi-решт, вiн поки головний пiдозрюваний. Ну, зважаючи на те, що в iнших е алiбi. Інший нехай перевiрить торговi точки з приводу реалiзацii армованоi стрiчки, iдентичноi тiй, яка виявлена на частинах глушника. Що скажеш?

– Слушна iдея, – погодився Єгор, усе ще не покидаючи власних роздумiв. – Я чомусь упевнений, що i цей Артем мае виправдання, – вiдказав утомлено полiцейський.

Тарас зiтхнув у слухавку:

– Сподiваюся, що нi. Інакше – убивця з вулицi. Або ж якийсь прихований заздрiсник, про якого нiкому нiчого не вiдомо. Можливо, навiть з Італii. Тодi в нас усi шанси на «висяк». Гарний початок нового року.

«А для мене гарний початок роботи на новому мiсцi», – подумалося Єгору. Проте вголос цiею думкою так i не подiлився.

– Це не вбивця з вулицi. Інакше б щось украли.