Кривавими слідами

Прийшли саме з метою вбити Вiтторiно, – заперечив Єгор.

Почувся шум.

– Ти йдеш до будинку? – здивувався Єгор.

– Що? Нi, я в нашiй машинi. Чекаю на тебе. Патрульнi теж у машинi чекають. То що робитимемо?

– Я зараз пiдiйду – вирiшимо, – коротко вiдповiв Скляр i без попередження зробив вiдбiй.

Слiдчий тихенько дiстав зброю i так само тихо попрямував до кухнi. Саме звiдти вiн щойно i почув дивний шум. Слiдак знав, що поряд iз кухнею знаходиться чорний вхiд, який хоч i зачинений наразi, проте хто знае… Коли маеш справу з убивством, потрiбно завжди бути на сторожi.

Скляр швидко дiстався кухнi настiльки тихо, що нiхто б не почув. Цiй безшумнiй «котячiй», як ii сам називав, ходi вiн навчився в унiверситетi. Дуже потрiбна рiч, якщо хочеш ловити злочинцiв i при цьому лишатися живим та неушкодженим.

Бiля дверей зупинився, аби знову прислухатися i приготуватися. «Гм… Нiякого шуму. Невже здалося?» – засумнiвався слiдчий. Приготувавшись не лише захищатися, а й нападати, вiн кинувся з пiстолетом напоготовi в примiщення.

Нiкого. Уважно роздивився. Простора гарна сучасна кухня в бiло-чорних кольорах. Заховатися нема де. Швидкими кроками, але не забуваючи про обережнiсть, рушив до чорного входу. Нi-ко-го. Чорний вхiд опечатаний, як i було. Перевiрив, чи дверi справдi зачиненi. Раптом iмiтацiя?

«Що це в бiса таке?» – на чолi вiд напруги виступив пiт. «Ну я ж чув!»

Єгор у цей момент проклинав усе на свiтi. Вiн узагалi мав брати на сьогоднi вiдгул. Ще три тижнi тому писав заяву.

У Ромки, якого вбили тиждень тому, мав бути в день народження. «Треба було скористатися цим вiдгулом. Дозвiл же отримав, – укотре за сьогоднi подумалося йому. – Тодi б це вбивство iноземця дiсталося комусь iншому. А я б виспався. І не мав цього всього головняка», – насупився Скляр, урештi-решт вирiшивши заховати зброю.

Ще трiшки прислухався i переконався, що здалося. «Моi люди не пропустять сюди навiть мишу», – переконував себе. Вiн уже вiддав наказ про цiлодобове спостереження за помешканням.

Спершу начальство не погодилося. Тарасовi довго довелося телефоном переконувати в необхiдностi цього. Саме бездоганна репутацiя Скляра в розкриттях найважчих убивств допомогла слiдчим у досягненнi бажаного. «Цiкаво, коли сюди прибудуть для стеження?»

Поспiшив до колег, якi вже давно чекали на нього на вулицi. Проходячи повз дзеркало у вiтальнi, кинув байдужий погляд на свое вiдображення. Слiдчий укляк.

Позаду нього, не рухаючись, стояла людина.