Кубик Рубіка

Єдине, що турбувало, – знайти грошi на наступну дозу.

– Не вопрос, – вiдповiв, швидко зметикувавши, як добре все складаеться. Жертва сама йому допомагае. – Только для этого нужно зайти к приятелю. Он мне как раз должен. С собой нету, – вивернув кишенi штанiв, пiдтверджуючи своi слова.

Лiлька кивнула без слiв. Поволi огортало вiдчуття порожнечi та вiдсутнiсть думок. За грошi домовилася – можна розслабитися. Знову пошкандибала вперед, вкотре обiгнавши хлопцiв на добрих пiв метра. Вони завжди дивувалися ii вмiнню ходити швидше за них.

– Ты не бойся, – знову прошепотiв на вухо приятелю, коли впевнився, що Лiлька занурилися в себе й не звертае на них жодноi уваги. – Я тебе ничего не сделаю. Сейчас мы будем проходить мимо одного укромного местечка, я отлучусь – возьму биту, одену маску, вернусь и ее убью.

Приятель мовчки хитав головою, думаючи про свое. Точнiше, насолоджуючись вiдсутнiстю думок. Вiн теж вiдчував пришвидшене серцебиття й ловив вiд того кайф. Інколи, щоправда, пiсля солей у нього болiло в грудях.

Проте, на щастя, не сьогоднi. Цього разу все так, як вiн любить.

Бiльше не розмовляючи, усi трое дiйшли до потрiбного повороту й завернули. Ще за кiлька хвилин молодь зупинилася поблизу житлових будинкiв. На той час Лiля вже почала вiдчувати прилив сил, вона з цiкавiстю роззирнулася. Лiхтарi слабо освiтлювали мiсцину, у будинках свiтилося. Щоб нiкому не потрапляти на очi, вирiшили заскочити в маленький провулок, вiдтак зайти на територiю покинутого складу: тут iх точно не побачать.

– Ждите здесь, – по-дiловому заявив один iз хлопцiв i непомiтно для Лiльки пiдморгнув приятелевi.

Той усмiхнувся, знову лиш самим кутиком рота, i вiдволiкся: вiн зосереджено хитав головою в такт музицi, що звучала в нього в головi.

– Сейчас принесу бабло, – пообiцяв дiвчинi приятель i посмiхнувся, присипляючи ii увагу.

Лiля витрiщалася насуплено, немов щось запiдозрила. Юнак пильно вдивився в ii очi з розширеними зiницями (у нього зараз, напевно, такi ж).

«Кажется», – заспокоiв себе. Вiн знав, що наркотики дiяли на неi спершу заспокiйливо, i тiльки потiм вона ставала агресивною. Тож варто поспiшити.

У хлопця змокрiли руки й ще бiльше пришвидшилося дихання та серцебиття. За знаряддям вбивства вiн подався легким кроком, у напрочуд чудовому гуморi.

* * *

Харкiв. Субота, 2 листопада 2019 року. 23:11

Бовтун засидiвся на службi не на годину, а на цiлих три.