Кубик Рубіка

Пiсля роботи вони швиденько заiхали в «Таврiю В» докупити потрiбнi для вечерi продукти, вiдтак поiхали до Льонi. Дружину Бовтуна, Надю, Єгор пам’ятав добре. А от дiтей бачив лише раз, ще коли тим було близько двох рокiв. Зараз же на нього з цiкавiстю витрiщалися двi пари очей. Дiвчата лукаво усмiхалися, розглядаючи його весь вечiр.

– Що? Дуже рудий? – посмiхнувся Скляр.

Дiти зашарiлися, проте дружньо пiдтвердили його здогади: «Дуже».

«Ви обое дуже схожi. Я давно помiтила», – пригадав слова малоi сусiдки, яка порiвняла його з котом.

Скривився. Терпiти не мiг дiтей. Бiльшiсть його дратувала. Зрештою, так само, як i люди дорослого вiку. Не дратували лише деякi. Тi, якi вмiли думати. З тупих дiтей виростають тупi дорослi.

Слiдак iз цiкавiстю роздивлявся. Звички Льонi не змiнилися. У помешканнi чимало книг iз кримiналiстики та юриспруденцii. Любить таке читати. І на вiдмiну вiд Скляра нiяк не бажае переходити на електроннi книги. «Запах книги нi з чим не порiвняти», – каже приятель. А Єгор чхати хотiв на запах книг.

Головне – отримати iнформацiю. Яка рiзниця з паперовоi чи електронноi? Та й навiщо захаращувати квартиру стосами книг? Коли в радянських квартирах i без того мало мiсця.

Придивився: тепер на полицях величезноi шафи на всю стiну (масивнi меблi, зокрема такi шафи, як ця, Єгор теж вважав пережитком минулого) стояли не лише книги Бовтуна, а й, очевидно, дружини та дiтей. Скляр прекрасно пам’ятав, що Льоня читае тiльки професiйну лiтературу.

Тим часом дiвчата знову пирснули зi смiху.

Дiтям набридло сидiти за столом з дорослими й вони тепер гралися з шиншилою.

– Дiти, не годуйте тварину наiдками зi столу. В Агати своя iжа, – нагадала Надя, коли помiтила, що тi намагаються пригостити чотирилапого друга копченою ковбасою.

Єгор не втримався й усмiхнувся. Цi дiвчата йому сподобалися. Тепер вони весело жартували про щось свое. У той час, як Єгор iз Бовтуном згадували роки навчання. Надя слухала й iнколи ставила якiсь уточнювальнi питання, часом дiлилася iсторiями з власного життя.

Надворi суцiльна темрява, лише свiтло у будинку навпроти. І силуети людей, якi час вiд часу пiдходять до вiкон. Єгор вкотре вiдчув себе незатишно. Слiдак швиденько вiдiгнав непроханi думки й знову зосередився на розмовi. Вiдтак час за вечерею минув швидко. Льоня запропонував заночувати в них, проте Скляр тактовно вiдмовився. Хай як би добре не було в цiй компанii, йому вже давно хотiлося усамiтнитися.

Вiн щойно повернувся до готельного номера.