Кубик Рубіка

«Стала в проходi – не вийти».

Дiвчинка не зрушила з мiсця. Лише мовчки з усмiшкою подивлялася то на кота, то на Скляра. Єгор й сам зиркнув на тварину, проте нiчого особливого не помiтив. Перевiв погляд на дiвчинку: все ще роздивляеться. Кiт тим часом нарештi пiдвiвся й посунув до виходу. Дiвчинка пропустила його, заскочила до будинку, знову з цiкавiстю глянула на слiдчого знизу вверх i побiгла до сходiв.

– Чого ти на мене так дивилася? – не втримався вiд запитання полiцейський, одночасно притримуючи дверi.

– Га? – дитина зупинилася посеред сходiв, що вели на перший.

Лiфт вона i не пробувала викликати.

– Б**дь, краще б не питав, – стиха вилаявся й нарештi вибiг iз будинку.

Вiн вiдразу зрозумiв, що мала на увазi мала. Як i кiт, слiдчий теж був рудим. Навiть рудiшим. Волосся на головi, руках, ногах, вii, – усе насиченого рудого кольору. Єгор вже давно звик, що привертае увагу iнших своею зовнiшнiстю.

Та з котом його ще нiколи не порiвнювали.

На вулицi вiдразу вiдчулася осiння холоднеча. Єгор натягнув на голову каптур, водночас вишукуючи очима Кир’яха. Врештi помiтив, як той махае йому рукою з машини, старенькоi бiлоi Лади.

– Скiльки можна спускатися з четвертого поверху? – своiм, як завжди, хриплим голосом спитав Женя Кир’ях. – Ще трохи й запiзнимося.

– Лiфт знову не працюе, – вiдмахнувся, сiдаючи на задне сидiння. – І малi дiти тиняються без дiла зранку до вечора, – хитнув головою на знак привiтання Олексiю Войтюку – новому оперативнику, якого нещодавно перевели до Рiвного з Костополя.

– Так канiкули ж зараз, – пояснив Войтюк. – У мене Златка теж сидить вдома без дiла. Батьки приглядають, поки ми з Танюшкою на роботi.

Єгор скривився, щойно Войтюк вимовив iм’я «Таня».

«Це ж треба. Досi переживае…» – помiтив Кир’ях.

– Чого такий кислий? – оперативник дивився на Скляра з сидiння бiля водiя. Єгор знову лише вiдмахнувся. Женя з Олексiем непомiтно перезирнулися: нiчого особливого, Єгор знову в поганому гуморi.

Льоша завiв автiвку, i вже за мить полiцейськi виiхали.

* * *

Рiвне. П’ятниця, 1 листопада 2019 року. 19:05

Середнього зросту жiнка шкутильгала в бiк Toyota Prius. Зо два рази вона добряче зашпорталася, проте, як не дивно, втрималася на ногах. Щiльнiше загорнулася у куртку, i, не звертаючи уваги на iнших перехожих, пришвидшила крок.

– Людка, – якось приречено констатувала Власта, сидячи у машинi.