Право на вбивство

Молодий оперативник всiвся на стiлець навпроти Скляра, куди зазвичай сiдають запрошенi свiдки чи понятi. На столi помiж купою документiв полiцейськi спромоглися акуратно розставити двi чашки кави та пакет з гiрчичними сушками. Кабiнетом ширився божественний аромат, що врештi роздражнив Гусейнова та Гочмановського – вони вiдволiклися вiд роботи й теж приготували собi кави. Єгор з Льошею тiльки усмiхнулися.

– Склали. Тiльки в базi такого нема. Вiдбиткiв ми не виявили. Шукатимемо довго, коротше кажучи.

– Вкрадений мобiльний, звiсно, вимкнений.

– Вимкнений, – пiдтакнув Войтюк. – Хлопцi намагаються вирахувати його мiсцеперебування, та поки марно, – зiтхнув i вiдмахнувся. – Кир’ях сьогоднi вiдсипаеться пiсля чергування? – гигикнув молодий оперативник.

Льоша до них перевiвся майже рiк тому й дуже швидко завоював довiру Скляра. Цим здивував чимало своiх колег – мало хто мiг догодити слiдчому. Єгор i сам здивувався своему вiдкриттю. Новий оперативник, майже два метри на зрiст, виявився доволi працьовитим, на диво мовчазним (як i сам Скляр) i доброзичливим.

А ще тактовним – нiколи не ставив Скляровi (та й взагалi нiкому) особистих запитань. За рiк спiвпрацi Скляр не раз впевнився, що на хлопця можна покластися. Інколи вiн нагадував йому Ромку, найкращого приятеля та колегу, якого вбили при виконаннi. Вiн теж був набагато молодшим вiд Скляра й дуже скрупульозним у роботi.

– Поiхав додому вiдразу пiсля того, як розiбралися з трупом, – мовив Єгор i вiдкинувся на спинку стiльця. – То якi результати експертизи? – запитав слiдчий – справа про вбивство його цiкавила набагато бiльше, нiж розбiй.

 – Особу вбитого встановили?

– Поки нi, – заперечно похитав головою Льоша. – Жодних документiв, свiдкiв i нiяких вiдбиткiв чи слiдiв ДНК на мiсцi не виявлено. Тiло туди привезли, як ти й думав. Смерть настала вiд численних ножових поранень в областi живота та грудноi клiтини приблизно опiвночi. Плюс-мiнус година.

Єгор ненадовго замислився.

– Ну так, мiсце вбивця обрав непогане, – нарештi мовив.

 – Переконаний, заздалегiдь продумав. Треба якомога швидше встановити особу жертви. Першi двадцять чотири години пiсля скоення злочину – найкритичнiшi. За гарячими слiдами легше вирахувати вбивцю. Чим бiльше минатиме часу, тим бiльше слiди «вистигатимуть».

Льоша захоплено дивився на Єгора. Колись, наслухавшись всякого про цього слiдчого, боявся з ним працювати. Та потiм збагнув, що бiльшiсть iз того, що розповiдають, – наслiдок заздрощiв.