Право на вбивство

Це неабияк дратувало й ще бiльше погiршувало й без того не надто хороший настрiй.

Єгор безмежно любив свою справу, проте його гнiтило працювати пiд тиском. Сьогоднi чималий шмат роботи з розслiдування нового вбивства виконав Войтюк, Єгор же мусив скнiти у власному кабiнетi над паперами. Скляр ненавидiв обов’язки слiдчого. Йому бiльше iмпонувало бiгати мiстом та проводити справжне розслiдування, як це роблять оперативники. Колись вiн саме так i робив (за що часто отримував критику як вiд керiвництва, так i вiд колег).

Проте зараз ситуацiя загострилася: через постiйний контроль вiн рiдко мiг дозволити собi вольностi.

Останнiм часом Скляр все бiльше згадував мрiю молодостi працювати на себе. Заснувати власне детективне агентство й займатися лише тими справами, якi йому цiкавi. А саме – вбивствами. І бажано, щоб вони були заплутаними. Яке задоволення розслiдувати побутове вбивство, де особа злочинця вiдома вiдразу, i це – сусiд-алкоголiк, разом з яким жертва розпивала горiлку? Це мае бути як мiнiмум щось схоже на нову справу про невiдомого, чий труп виявили сьогоднi вранцi: спершу необхiдно напружитися та встановити особу жертви, i тiльки потiм злочинця.

А в iдеалi – щось типу справ Марко Вiтторiно[10 - Справа Марко Вiтторiно – йдеться про справу, описану в першiй книзi серii полiцейського детективу – «Кривавими слiдами».], Камiли Пасiчник[11 - Справа Камiли Пасiчник – йдеться про справу, описану в другiй книзi серii полiцейського детективу – «Убивця з пiдземелля».] чи Олександри Альтман[12 - Справа Олександри Альтман – йдеться про справу, описану в третiй книзi серii полiцейського детективу – «Кубик Рубiка». ]. Тодi вiн серйозно переймався, що вони залишаться нерозкритими. А в нього ще за всю кар’еру не було жодного «висяка» по вбивствах. Вiдразу пiсля студентських рокiв Скляр пообiцяв собi, що нiколи не залишить жодного вбивцю безкарним. «Нiхто не мае права позбавляти людину життя».

Єгор не чекав вiд справи Андрiя Павелкiва чогось надто неординарного. «За два-три днi впораюся».

Вiн помилявся.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 19:10

Йому здалося, що на нього впала цiла стiна. Обвалилася на голову й розбила ii на друзки. А потiм впала ще одна. Знову й знову. Ударiв було так багато, що вiн не мав змоги розплющити очей, а коли раптом вони припинилися, вiн вже майже нiчого не бачив. Очi залило кров’ю з розбитих брiв, з носа також юшило. Та бачити щось i не було потреби: вiн прекрасно усвiдомлював, хто перед ним.