Право на вбивство

Понедiлок, 16 березня 2020 року. 06:15

Власта солодко потягнулася й позiхнула. Артем досi спав, i вона вирiшила його не будити. Усмiхнулася сама собi – минулоi ночi вони довго кохалися, вiдтак обое заснули мiцним солодким сном – давно такого не було. Цього ранку навiть похмуре небо за вiкном не псувало настрою.

Власта тихенько встала й попрямувала на кухню – готувати снiданок. Вчора бойфренд порадував ii несподiваним подарунком i величезним букетом троянд, тож тепер iй хотiлося вiддячити йому чимось приемним.

Минулий день виявився справжнiм вихiдним, таким, яких у неi не було з часу останньоi вiдпустки. Вранцi вони з донькою сходили на йогу (вперше iй вдалося вмовити Катю пiти з нею), вiдтак придбали подарунок для однокласницi дiвчинки, пообiдали смачною пiцою в «Челентано» та трiшки погуляли. Ввечерi кожна з них зайнялася власними довгоочiкуваними планами: Власта зустрiлася з Артемом, а донька пiшла на день народження. Сьогоднi на патрульну чекав ще один вiльний день.

Точнiше, майже вiльний – увечерi на нiчну змiну.

Вже за кiлька хвилин Власта визначилася зi своею метою – приготуе Артему його улюбленi панкейки з кленовим сиропом. Поки Катя в школi, квартира повнiстю в iхньому розпорядженнi.

Поки пательня розiгрiвалася, Власта встигла помилуватися квiтами й розгорнути упаковку парфумiв, якi вчора отримала в подарунок.

«Гм… засолодко, але нiби непогано», – усмiхнулася i нанесла на зап’ясток. Знову принюхалася. Нiжний фруктовий аромат рознiсся кухнею.

Тепер вiн пануватиме тут довго, i це ii влаштовувало: приемнi запахи створюють затишок вдома.

Власта вiдклала подарунок, й погляд ii впав на забутий донькою годинник, котрий та отримала вiд бабусi на iменини. Останнiм часом Катi набридло ним користуватися. Патрульна не сумнiвалася, що значною мiрою на це рiшення вплинув Єгор Скляр: вiн нiколи не розумiв, навiщо тягати годинник на руцi, коли завжди е мобiльний.

Власта замислилася, чи не зателефонувати донцi о сьомiй, поцiкавитися, як справи, та враз притлумила бажання.

«Власто, не будь нервовою мамочкою. Дитина виросла й потроху стае дорослою. Вона мае право на свободу».

Патрульна пригадала радiсть малоi, коли вона дозволила iй залишитися на нiч в однокласницi й вже звiдти вранцi пiти разом з подружками до школи.

«Скоро я стану iй непотрiбною, – Власта зiтхнула. – Катя закiнчить школу, поiде навчатися, вийде замiж i в неi з’явиться власна сiм’я.