Кожен платить за себе

– Це не проблема, але бiльшiсть твоiх друзiв поводять себе так, нiби iм належить пiвсвiту i вони лиш думають, як задовольнити власне «его». Бути в iх компанii гiрше нiж усвiдомлювати, що майже вся моя зарплата залишаеться в дорогих ресторанах. – Устим на емоцiях трохи розiйшовся, i в нього вирвалося бiльше нiж вiн хотiв сказати.

– Що? – ображено перепитала Джулiя – значить зустрiчатися зi мною це для тебе так морально i фiнансово важко, та тебе й особливо нiхто не заставляе.

– Вибач, я наговорив лишнього.

– А менi вже й не хочеться продовжувати цю розмову.

– Я правда, не хотiв нiкого образити.

До iх столика пiдiйшов офiцiант i подав десерт, Веронiка махнула рукою, щоб наша пара вже поверталася до них.

– Ідемо, вже принесли десерт, за який тобi прийдеться заплатити левову частку вiд своеi зарплати.

– Джулi, чекай. – Устим взяв ii за руку – я не хочу, щоб мiж нами були сварки. Як менi спокутувати свою вину?

– Нiчого не треба, iдемо.

– Я не хочу, щоб ти на мене ображалася.

– Добре, пам’ятаеш мою тiтку Марту з Кременчука, вона з чоловiком приiжджають цього тижня i в недiлю в нас буде так би мовити родинна вечеря. Вони купили невеличкий готель бiля Одеси, будемо вiдмiчати початок нового бiзнесу. І ти будеш у списку запрошених, як мiй хлопець.

Частково Устим пожалiв, що запропонував спокутувати свою провину, бо ця вечеря обiцяла бути дуже нудною, а ще гiрше родичi Джулii будуть оцiнюючи дивитися на Устима, як на претендента влiзти у iх чудову родину.

– А може, ти ще подумаеш, якесь iнше покарання: скопати грядку чи якiсь виправнi роботи?

– Устим, буде весело! Якщо хочеш бути зi мною, то повинен навчитися ладити з моiми родичами i друзями.

– А вивчити пiв книжки етикету, це замало?

– Перестань.

– А можна я свое вибачення залишу, а питання «як спокутувати свою провину» заберу.

– Все буде добре. Ідемо. – Джулiя взяла Устима за руку i повела до iхнього столика. В неi були серйознi плани на рахунок свого хлопця, тому що було важливим як Устим виглядатиме в очах ii близьких людей.

Футбол чи святкова вечеря?!

Суботнiй вечiр Устим проводив вдома, у компанii брата i двох його друзiв: Дiми i Юри.

Дiма: – Отже, завтра великий день «Динамо» грае з «Барселоною». Фiнал. В кого зустрiчаемося?

– Можна i в нас. – запросив Андрiй Устим: – Хiба це завтра?

Юра: – Не сором моi тапочки, як ти не знаеш, коли фiнал нашоi збiрноi?!

Устим: – Народ, що менi робити? Я завтра не зможу.