Кожен платить за себе

Той вечiр для дiвчини не був таким же приемним, оскiльки майже всю вечерю вона вiдчувала бiля себе нестачу Устима. Їй було жаль коханого i вiдчуття, що йому погано, а ii нема поруч мучило дiвчину. І не чекаючи завершення святкування, Джулiя купила фруктiв i поiхала до Устима, щоб полiкувати та пiдтримати його.

Але на ii превелике здивування, зайшовши в дiм, замiсть хворого Устима, вона побачила як ii хлопець в компанii друзiв весело й емоцiйно проводили час разом. Футбол? Це те на що Устим ii промiняв i ще й нагло збрехав? Це було надто низько як для Джулii.

І тепер емоцii переповняли вже ii, i вони були явно не позитивними.

– Швидко ти видужав. Я не чекала. – з образою в голосi сказала Джулiя i кинула пакет з фруктами на землю…

– Джулi, я все поясню. – тiльки дiвчина швидко вийшла, не бажаючи вислуховувати нiяких пояснень.

Устим вибiг за нею:

– Чекай.

– Я навiть не хочу з тобою говорити.

– Вибач, я знаю як це виглядае.

– Добре як би ти ще знав яке це вiдчуття.

– А якби ти знала, яке це вiдчуття проводити час з людьми, якi тебе постiйно зневажають.

– Про що ти говориш? Тобi нiхто нiчого поганого не сказав.

– Так, але ти просто цього не помiчаеш: з яким холодом твоя мама завжди дивиться на мене з першого дня нашого знайомства. Чи зверхне ставлення твоiх друзiв. Чи цi постiйнi питання в стилi, «якi в тебе плани на майбутне?», «чим ти займаешся?», «а ти плануеш мiняти роботу?», бо дiджей на радiо звучить не дуже перспективно.

– Перестань, вiдколи для тебе так важлива думка iнших?

– Бiда в тiм, що вона важлива для тебе.

Я знаю, що всi говорять за моею спиною: «чи вiн зможе ii забезпечити в життi?», «чи зможе дати iй те, на що вона заслуговуе?», i взагалi, що я тебе недостойний. Ти зможеш, щось сказати, щоб це заперечити?

Джулiя промовчала, Устим мав рацiю, в порадах ii близьких часто могли пролiтати фрази в такому стилi.

– Ти мовчиш, бо це правда. Вибач, але я ненавиджу за це твоiх рiдних. І так я знаю, що поступив сьогоднi паскудно, але це не настiльки через той футбольний матч, як через небажання зустрiчатися з твоею родиною.

– Вав, я просто не маю слiв. А знаеш, може вони дiйсно правi, може мене не достойний чоловiк, який мене i мою родину може промiняти на дурнуватий футбол. І ще й розказуватиме, як ненавидить мою родину. Що скажеш?

– Я можу iгнорувати думки й слова iнших людей, але не можу iгнорувати твоi. Якщо ти так вважаеш, я не можу це змiнити.

– Зараз я так вважаю.