Меч і хрест

– Зем, – швидко просипiв Санi, роблячи вигляд, що намагаеться залучити ii до танцю, – тобi нiззя.

Дарина Землепотрясна негарно вилаялася подумки: вона не любила визнавати, що мiж бажанням i його негайним здiйсненням можуть iснувати якiсь об’ективнi перешкоди.

– Праворуч, – шепнув Санi й потанцював геть.

Директор стояв бiля входу до службових примiщень i напружено дивився на неi.

«Дети любят лимонад…» – Вона iнтенсивно застрибала на мiсцi, немов заведений механiчний заець.

Що ж робити? Що робити?

Звичайно, рудий помiтив ii.

Не мiг не помiтити! А ось чи впiзнав?

Дарина вiдважно пiшла на абордаж.

– О, я бачу в залi знайомi обличчя! – енергiйно замахала рукою спiвачка. – Танцюемо! Танцюемо! Всi. й рудий iз восьмого столика теж.

Хлопець пiдвiв голову й усмiхнувся iй на всю ширину обличчя. У його очах не було здивування, i Дарина зрозумiла, що вiн iдентифiкував ii давно, можливо, ще там, в «Центр… Старокiевскаго колдовства на Подол…», вiн уже знав, хто вона й де ii шукати.

«Ура! Здорово!»

Вона вийшла на самiсiнький край сцени, пiд якою вже юрбилися танцюючi пари, i потяглася до нього поглядом. Їi права ступня пiдскочила вгору, прицiлюючись на стрибок до зали, – рух був таким рiзким i раптовим, що Дарина похитнулася.

«Що це, судома?» – не на жарт злякалася вона, зусиллям волi повертаючи кiнцiвку, що збунтувалася, на мiсце. Але тiльки ii лiва нога невпевнено торкнулася пiдлоги, права сама стрибнула ввись, зiгнувшись у колiнi, й вiд переляку Дарина з силою натиснула долонею на колiнну чашечку.

Танцюючi з сумнiвом покосилися на неi.

– Бачите, пiд цю пiсню ноги самi пускаються в танок! – закричала вона, вiдчайдушно намагаючись обiграти непередбачений жест. – Але менi не можна, я мушу розважати вас. Танцюемо! Танцюемо!

І тут ii ноги остаточно сказилися. Вони вперто пiдстрибували по черзi, неначе всерединi неi зламався якийсь механiзм, i, кривлячись вiд болю, спiвачка вже неприховано дубасила себе кулаком по колiнах.

Збоку здавалося, що вона, кривляючись i блазнюючи, пiдстрибуе на мiсцi в безглуздому комiчному маршi. Глядачi смiялися. Балетнi хлопчики, вишикувавшись у шеренгу позаду неi, дружно замарширували, прагнучи пiдтримати начальника, з яким явно було щось негаразд.

– Бачите, що з ними робиться! – хрипко видихнула Дарина. Вона вже задихалась i не могла спiвати, й зовсiм забула про рудого кавалера, тiльки з останнiх сил намагаючись зберегти обличчя.