Меч і хрест

А в його центрi лежав ниць безликий i бездиханний на вигляд священнослужитель, упираючись хрестоподiбними кiнцiвками в краi незрозумiлого трикутника.

Руки лежачого були нерухомi й безмовнi, ноги неналежно заголились, i Сергiйович знiяковiло позадкував, розумiючи: побачив те, що не мусив уздрiти, – чиесь суворе нiчне молiння.

Вiн розвернувся, маючи намiр пiти, й iнстинктивно зiщулився, побачивши, що на фресках, праворуч бiля дверей, зображено людськi голови, якi горять у муцi червоного пекельного вогню.

СКРЕЖЕТЪ ЗУБОВЪ

ОГНЬ НЕ УГАСАЮЩIЙ

ЧЕРВЪ НЕУСЫПАЮЩIЙ —

прочитав вiн.

А в цей час вiдсiченi голови кричали, пронизанi наскрiзь пекельними виткими черв’яками, i шкiрили роти, що скреготiли зубами, – невмiлi й нарочито застрашливi, немов змальованi зi шкiльного зошита його сина, коли той, iще пiдлiтком, полюбляв малювати всякi убивчi жахи.

Шановнi парафiяни,

в церквi забороняеться цiлувати стiни —

свiдчив папiрець поруч.

Вторженець завмер й iнстинктивно потягнувся трьома складеними пальцями до лоба, вiдчувши раптом неусвiдомлений i безiменний, але наростаючий жах, що тiснив груди Хоми Брута, який iще не знав, що чекае його за порогом опiвнiчноi та порожньоi церкви, але кожною порою своеi шкiри розумiв уже: краще не знати цього нiколи! Тiкати без оглядки, поки ще не пiзно!

Пiзно.

Володимир Сергiйович озирнувся. І вiдразу дiзнався, що змусило його занiмiти, засумнiвавшись у суворiй святостi цього нiчного молiння. Трикутник, у центрi якого лежав молiльник, був червоним.

Таким же страхiтливо червоним, як i на фресках пекла бiля дверей!

Цiпенiючи, Марiйчин батько пiдiйшов до хрестоподiбного тiла, яке потопало в мокрiй загусаючiй кровi. І зрозумiв: молiльник iз заголеними ногами – жiнка в темнiй i короткiй джинсовiй спiдницi.

Їi щiльно зведенi ноги вищирялися двома малиновими каблуками, що здавалися тут до болю недоречними. Пишне темне волосся обрамляло блiду щоку i застиглий загострений профiль.

Вона була молода, жахливо, нестерпно молода i, напевно, гарна, i нестерпнiсть цього факту полягала в тому, що вона була так само жахливо i нестерпно мертва.

– Що у вас тут вiдбуваеться? – грубо i загрозливо ударив Сергiйовича пiд дихало раптовий голос, що змусив його здригнутись i подивитися на дверi.

Але замiсть клишоногого, iз засипаним землею тiлом гоголiвського Вiя iз залiзним лицем i замкненими повiками, там стояли три похмурi та настовбурченi мiлiцiонери, викликанi на «злiсне хулiганство».