На нашем сайте вы можете читать онлайн «Постріл в Опері». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Зарубежное фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Постріл в Опері

Автор
Дата выхода
12 августа 2015
Краткое содержание книги Постріл в Опері, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Постріл в Опері. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Лада Лузина) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Понад 90 років тому жовтнева революція прийшла у світ із Києва – із Столиці Відьом! І киянин Михайло Булгаков знав, чому того року так яскраво горіли на небі Марс та Венера – боги-прародителі амазонок. Адже «червона» революція стала революцією жіночою. Більшовики першими у світі визнали за жінками рівні з чоловіками права, зробивши перший крок до Нового Матріархату. В цьому захоплюючому пригодницько-історичному романі ви зустрінетеся з київською гімназисткою і майбутньою першою поетесою Росії Анною Ахматовою та Михайлом Булгаковим. Дізнаєтеся, що українки походять від легендарних амазонок, що поезія примхливо переплетена з магією… І зрозумієте: Історія може бути захопливою, як детектив, коли її пише Лада Лузіна!
Постріл в Опері читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Постріл в Опері без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вони зайшли на кухню, простору, занедбану, яка Машi видалася дуже затишною. На стiнi висiли древнi ходики з шишечками й написом «49 рокiв великого жовтня».
– Ви не надто голоднi? – поцiкавилася Веронiка, замислено дивлячись на свiй холодильник.
– Це означае, – уiдливо повiдала дочка, – що iжi в нас, як водиться, нема!
– Ну, бутерброд можна зробити, – спокiйно зауважила Веронiка.
– Добре! О’кей. Давай бутерброд. Жерти хочеться страшенно! Я вза-агалi страшенно голодна, ма! – з викликом вимовила Даша.
– Отже, три бутерброди, – пiдбила пiдсумки мама.
Чуб страдницьки закотила очi.
– Так от, ма, до справи, – почала вона, наiжившись. У кожному ii словi стирчала циганська голка.
– Так, донечко.
– У нас в роду були вiдьми?
Дашина мати заклякла з батоном i качалкою ковбаси в руках.
Але те, що першоi, помилковоi митi Маша сприйняла за подив, виявилося лише персональною манерою Веронiки глибоко й серйозно замислюватися.
– Наскiльки менi вiдомо, не було, – так само спокiйно сказала вона пiсля секундних роздумiв.
– Ось так! – Даша рiзко придушила пальцями шию.
– Твiй дiд по батьковi написав книгу про вiдьом.
– Я знаю, – нечемно обiрвала матiр онука Чуб. – А з якого б це дива вiн ii написав? Може, я вiдьма по батьковi?
– То ж бо й воно, що нi. – Жiнка нарiзала хлiб. – Ти ж знаеш, ми з твоiм дiдом були великими друзями. І я пам’ятаю, як вiн шкодував, що в його роду нема жодноi вiдьми, й дiзнавався: чи не було iх у нашому. Вiн усе життя збирав iнформацiю про киiвських вiдьом, i, звичайно, йому було б цiкаво… Але твiй дiд страшенно пишався, що ваше прiзвище – Чуб – хоч би там як найгоголiвське! У «Вечорах на хуторi поблизу Диканьки» козак Чуб – батько тiеi самоi Оксани, що послала Вакулу по черевички, «як у царицi».
– Чуб – дiвоче прiзвище! – рiзонула онука Чуб. – Оксана його все одно б змiнила. І вза-агалi лiтературного родоводу не бувае.
– Дашо, навiщо ти так? – не витримала Ковальова.
– Не звертайте уваги, Машенько. – Веронiка поставила перед ними дерев’яну дошку з нарiзаними великими шматками, розхристаними бутербродами й увiмкнула електрочайник. – Звичайне «не зiйшлися характерами».
– Звичайне? – Чуб чомусь ображалася чимдалi дужче. – Та ти нiколи, нiколи мене не розумiла! Ти навiть не чуеш, що я тобi кажу. Тобi на мене наплювати.











