Постріл в Опері

 – Мiсяць тому менi до рук потрапила книга «Украiнська вiдьма».

– Професора Чуба?!

– Звiдки ви знаете?!! – здригнувся голос оповiдачки.

– Їi написав мiй свекор. Батько мого екс-чоловiка. Ви зараз у його квартирi. Помираючи, вiн заповiв ii не чоловiковi, а онучцi й менi. До речi, саме його онука, моя дочка Даша врятувала вас сьогоднi.

– Боже мiй! – зарепетувала та, що повiсилася. – Ще один збiг! Тепер я знаю, ви повiрите менi. Можливо, навiть допоможете. Це не може бути просто збiгом. Це знак!

Маша пiдвелася: та, що кричала, цiлком мала рацiю – у природi не iснувало випадковостей.

І Киевиця Ковальова навшпиньки пiшла в коридор, боячись пропустити навiть пiвслова.

– У книзi батька вашого чоловiка я прочитала спосiб дiзнатися долю. – Вiд нетерпiння голос тiеi, що повiсилася, ковтав букви й склади. – Спосiб простий. Якщо протягом дня ви тричi поспiль почуете або прочитаете одне й те слово, – замислiться, що вам з неба хочуть сказати. Звiсно, йдеться не про «дякую», «бувай».

Але якщо тричi на день трое рiзних людей згадують, наприклад, Севастополь, – можливо, вам варто туди поiхати.

– Гадаете, варто? – спитала Веронiка так, наче розмiрковувала: чи не час iй збирати валiзи й рвонути до мiста росiйських морякiв.

– Упевнена, – залiзобетонно сказала поетеса. – Досить було прочитати книгу вашого свекра, як наступного дня менi тричi поспiль трапилося слово «лото». Я вiдразу купила бiлет. І що ви думаете? Я виграла!

– Виграли?!

– Так!

– Що?

– Уявiть собi, машину! Й не кажiть менi, що це збiг!

– О, нi, – промовила Веронiка.

 – Машина – не збiг. Це досить вагомий факт.

– Щоправда, потiм я ii продала й на цi грошi розмiняла квартиру. Але це вже не важливо. Точнiше – саме це i е найважливiше! Я купила квартиру на вулицi Анни Ахматовоi. В’iхала туди вчора. Спробувала розкласти тюки з речами й знайшла серед них старий номер журналу «Ренесанс». Там було надруковано моi вiршi. На 89-й сторiнцi! – пiдкреслила та, що повiсилася, з неабияким значенням.

 – Я починаю перечитувати iх, як раптом… журнал випадае з моiх рук i розкриваеться на статтi «Анна Ахматова в Киевi»! І знаете, як починаеться ця стаття? «Анна Ахматова (справжне прiзвище Горенко) народилася на вiдому Іванову нiч 1889 року»… Ви розумiете?

– Поки що не розумiю, – чесно визнала лiтературна мама.

– 89! – пiдвищила голос поетеса. – Номер моеi сторiнки! Що ви скажете на це?

– Навiть не знаю, що сказати.