Постріл в Опері

– Маша вважае, ми маемо право вiдьмувати для власних потреб, – сказала вона.

– Ви – Киевиця. Ви можете все, що не суперечить 13-ти Великим заборонам, – завiзувала Машинi слова Василиса.

– І все доводиться робити самiй, – звично поскаржилася власниця мережi супермаркетiв. – Кидати пелюстки треба неодмiнно злiва направо. І як важко знайти вiдповiдальних людей… Породу добросовiсних слуг бiльшовики знищили разом iз iхнiми хазяями. А потiм сiмдесят рокiв угвинчували в голови алкоголiкiв i слюсарiв думку, що вони анiтрохи не гiршi за професорiв.

Результат – купа народу, як i ранiше, гадае: якщо ми й так не гiршi, навiщо докладати зусиль?

Катя скiнчила посiвну. Тепер, притискаючи спустiлий кошик до грудей, вона зацiкавлено розглядала довгi полицi, заповненi пакетами й банками з соками.

– Ви хочете, – знизила голос Голова киiвських вiдьом, – приворожити покупцiв до вашого маркету? Дозвольте порадити вам, додати до вашого саше кипарис…

– Як на мене, – сказала Дображанська, – непогано й так.

Вкрита червоними пелюстками дорiжка мiж полицями встигла привернути увагу. Худорлява дамочка, що проходила мимо, раптом пригальмувала, замислилася й почала енергiйно завантажувати до вiзочка пакет за пакетом, пояснюючи чоловiковi, який ii супроводжував:

– Дитинi потрiбно пити соки! Я давно кажу…

– А ви з якого питання? – звернулася Катерина до Василиси Премудроi.

– Даруйте, у мене багато справ.

Премудра зробила спробу вiддати чолом.

– Нема чого цирк влаштовувати! – цикнула Катя. – Пояснiть, навiщо ви прийшли? По можливостi стисло.

– Даруйте мою зухвалiсть, чи знайшли ви корiння?

– Знайшла. У Вежi зберiгався корiнь мандрагори й пташника. Я додала iх до Присухи. Мабуть, треба зменшити концентрацiю…

Вмить продуктовий вiзок присушеноi наповнився до краю!

– Навiщо нам стiльки? Ми за рiк стiльки не вип'емо.

 – Збентежений чоловiк дами спробував повернути кiлька пакетiв на полицi.

– Не чiпай! Я знаю, що роблю! – вискливо насварилася на нього та й почала сваритися з iншим покупцем. – Що ви робите? Це мiй сiк! Хам!

– Це мiй улюблений… Вишневий. Ви забрали останнiй пакет! – озвався хам.