Постріл в Опері

– Вово, – вискнула дама, – чого ти стоiш? Вiн краде продукти з нашого вiзка!

– Таню, – урвався терпець у Вови, – ми прийшли сюди купити торт i шампанське! Що раптом сталося? Навiщо нам сорок пакетiв вишневого соку? Вiддай йому…

– Нi! Я люблю вишневий сiк! Я завжди любила тiльки його! Я люблю його! – Присушена висмикнула сорок перший пакет iз рук другого закоханого у фатальний вишневий.

– Ви не маете права забирати з полицi геть-чисто все! Я теж люблю його! – роздратувався другий.

– Я люблю бiльше! Вiн мiй!!!

– Я не менше за тебе люблю.

– Не смiй ображати мою дружину! – пристав до сварки чоловiк покупательки (вiн кохав ii).

– Андрiю, – швидко погукала Катя працiвника в комбiнезонi. – Мигцем зметiть усi пелюстки!

– Не треба. – Василиса Премудра витягнула губи в любовну трубочку.

Пелюстки заворушилися. Повiльно попливли пiдлогою, пiдiгнанi протягом.

Присушена дама застигла, вдивляючись у змiни, що вiдбувалися всерединi.

– Гаразд, – невпевнено сказала вона.

– Так я можу взяти у вас кiлька пакетiв? – трохи чемнiше спитав другий покупець.

– Дякую, – подякувала Катя Премудрiй. – У цiлому експеримент пройшов вдало. Завтра треба спробувати ще раз.

– Я питала про ваше вiдьмацьке корiння, – сказала Василиса Андрiiвна.

– Ах, це… Увечерi заскочу до тьотi Тати, – зняла тему Катя. – Це все?

– Вислухайте мене! – проникливо попросила Василиса Премудра. – Я не маю сумнiвiв, що ви легко вiдшукаете в роду вiдьомську кров.

– Чому? – Катя нарештi кинула на неi неуважний погляд.

– Ви неймовiрно вродливi.

– Облиште! – скривилася красуня.

– Звiсно, краса – не аргумент для Суду. Але ваш родовiд – на вашому обличчi. До речi, коли моя Ясна Панi захоче прибрати зморшку на лобi, благаю, не вдавайтеся до засобiв слiпих. Прочитайте замовляння…

– Ви виходите за межi пристойностi!!!

Катинi зведенi брови стали схожими на крила.

Нiздрi роздулися. Чорнi самовладнi очi знищили ту, що насмiлилася переступити межi Катиних приватних володiнь.

У суспiльному життi Катя iнколи користувалася своею красою, як валютою (що, до речi, траплялося не часто). У приватному життi – гордовито зневажала свою надто вродливу зовнiшнiсть (а бувало, i ненавидiла ii).

Комплiменти викликали в Катi нудьгу. Таке притаманне жiнкам бажання подобатися не навiдувалося до неi у гостi. Катя й так усiм подобалася.