Постріл в Опері

1910 року вона передбачила смерть свого чоловiка Гумiльова. Вона присвятила йому вiршi «Прийшли i сказали: помер твiй брат».

– Ось бачиш?

– Що я повинен бачити?

Маша Ковальова бачила текст, надрукований на дешевому паперi.

Історiю, подаровану журналом поетесi, що повiсилася, який цiлком мiг бути засуджений як спiвучасник за статтею «доведення до самогубства».

До Царського саду з його пишними клумбами водила бонна дiтей родини Горенко.

У верхнiй частинi парку, як написала у своiх записках Анна Ахматова, з нею сталася iнша подiя, яку можна вважати доленосною: вона знайшла брошку у виглядi лiри, й бонна сказала iй: «Це значить, ти будеш поетом».

– От i все.

Мила iсторiя – цiлком гiдна для першого дзвiнкого рядка зiрковоi бiографii першоi поетеси Росii, прямого «нащадка» Чингiсхана.

Ось тiльки притягуе очi, наче магнiт.

Вiдвiвши погляд вiд рядка, Маша спiймала себе на дивному вiдчуттi, наче щойно розлюбила, – жалю й порожнечi.

Їй вiдчайдушно захотiлося туди – «до Царського саду з його пишними клумбами».

Нi, Веронiка мае рацiю – слова заворожують, – лiтература й вiдьомство помазанi одним миром.

– Привiт, кицю, – iнший Мир – Красавицький – зустрiвся поглядом з бiлою кицькою.

Беладонна, що повернулася з подорожi по карнизах, вивернула з-за балконних дверей. Слiдом за нею з'явилася й Пуфик. Зробивши кiлька крокiв, кицька повалилася мiшком на паркет, витягла лапи й умиротворено замружилася.

– Merde voyage,[6 - Merde (фр.) – погань, лайно; voyage (фр.

– Гаразд, припустiмо, – невдоволено сказала Маша. – Припустiмо, всi поетеси – латентнi вiдьми. Письменники – латентнi чаклуни. Гадуницi й чароплети. Вони вiщують майбутне й зачаровують нас словами. Припустiмо, Ахматова народилася в Украiнi, а ii сестра – в Киевi. Припустiмо, як виняток, Ахматова не набрехала. Але якщо вона й справдi в Киевi знайшла Лiру, що нам це дае? Швидше за все Киiв просто подав iй знак, направив на шлях, як направляв свого часу й нас.

– Ага, наша – це тризуб, – пiдколов Красавицький. Вiн вивудив з валiзи червону хустку, поколоту значками. З-помiж iнших емблем видатних киiвських подiй i дат була там

i стандартна лiра – крихiтна, блакитна, з кустарним надписом «Киiв. Фестиваль поезii-85».

– Колись, – сказав однокурсник, роздивляючись «поезiю», – я захоплювався символiкою. Не пам'ятаю, що значить Лiра.