Постріл в Опері

 – Ну, не твоя, так Катина, Дашина! – (згадуючи iх, Мир поморщився). – Не рiдна – двоюрiдна бабця, троюрiдна! У неi були сестри або брати?

– Не пам'ятаю. – Ковальова пошукала торбу з журналом, який прихопила з квартири на вулицi Анни Ахматовоi.

Торба знайшлася.

– А потiм, вона ж не з Киева. Ахматова жила тут недовго. Вона з Пiтера.

– Драсте, приiхали! – реготнув Мирослав. – Вона з Одеси. Одеситка, з Великого Фонтана! У нас там дача, на 10-й станцii. А Ахматова народилася на 13-й. Там i барельеф ii висить. Моя мати туди трояндочки носить, удае iнтелектуалку.

– На 13-й? – розум зачепився за «чортову дюжину». – Якоi ще станцii?

– Великого Фонтана. «Фонтан черемухой покрылся… наш Костя, кажется, влюбился», – проспiвав Красавицький славнозвiсний хiт про Костю-моряка.

– Ну, то Одеса… – вiдхрестилася Киевиця. – А то Киiв. Журнал лежав у торбi по сусiдству з конспектом Килини. Маша всiлася на килим поруч з Миром i вiдкинула бiлу обкладинку «Ренесансу».

Мати Анни Андрiiвни, Інна Еразмiвна, була дочкою Еразма Івановича Стогова, який служив у канцелярii киiвського генерал-губернатора Д.

подав iй новину журнал.

– Отакоi, – сказала вона.

– Так все ж таки частково з Киева! По мамi! – втiшився Красавицький. – Ой, Машо, Машо, а ще вiдмiнниця в iнститутi!

– Я просто поезiю не дуже люблю, – зiзналася та. – Я все пам'ятаю. Ахматова жила на вулицi Мерингiвськiй, 7, потiм на Тарасiвськiй, 23/25. Ще пам'ятаю, що «Киiв не справив нiякого впливу на ii творчiсть», – процитувала студентка надиктований педагогом конспект.

– А брати й сестри в неi е? – поквапив Красавицький.

– «…у Киевi, – поринула Маша в статтю, – Анна вперше побувала в п'ятирiчному вiцi. Всю зиму 1894–1895 року родина Горенко прожила в готелi «над Бессарабським ринком».

– Поряд iз Бессарабкою стояв готель «Нацiональ», – тлумачив запис ii одногрупник. – Там, де наразi кiнотеатр «Орбiта».

– «…за цi мiсяцi, проведенi в Киевi, в iхнiй родинi сталося кiлька подiй: тут народилася молодша сестра Ія».

– Тобто ii рiдна сестра – киянка! Прошу занести це до протоколу, на випадок, якщо вона твоя бабуся, – зрадiв Мирослав.

– «Ія була найвродливiшою в родинi».

– Вона точно твоя бабуся! – проскандував вiн.

– Нi, – сказала Маша, проминувши ще кiлька рядкiв. – Ія не могла бути моею бабусею. Вона померла 1922 року бездiтною, в Украiнi, вiд туберкульозу й голоду. А 1914-го Ахматова передбачила ii смерть у вiршi «Моiй сестрi».