Постріл в Опері

Отже: «До Царського саду з його пишними клумбами…»

Мир замовк, терпляче перечiкуючи, поки Маша прочитае статтю.

…Мабуть, у саду виступав мандрiвний цирк або звiринець, тому що з Анею та ii сестричкою Рiкою (Іриною) сталася дивна пригода. Вони потрапили до загородки з ведмедем.

У вухах пролунало протяжне вороняче каркання. Жiночий крик: «Зробiть же що-небудь!»

– Усе за найвищим розрядом! – перекрив його догiдливий тенор. – Найкращi страви а 1а carte! Будь ласка, ваша ясновельможносте, фiлейчики з дроздiв.

Диво якi смачнi!

Карамельний лакей дивився на Мира з таким обожнюванням, наче був безнадiйно закоханий у нього останнi двадцять п'ять рокiв.

«Жах оточуючих. Ми дали слово боннi приховати подiю вiд мами», – так згадувала про це Анна Андрiiвна.

«Цiкаво. Отже…»

– Перепели по-генуезьки, прошу-с! І, спецiально для чарiвноi дами, яйця-кокотт з шампiньйонним пюре. Воiстину чудовi!

Дама зробила спробу вдячно вклонитися i примiтила нараз iще одну даму, за столиком вiддалiк.

Дамочка дивилася на Машу з прожерливою заздрiстю. Хоча навряд чи прожерливiсть стосувалася шампiньйонiв, швидше – невимовно вродливого Мира.

«Чому вiн закоханий у мене?»

– Горiлка «Шустовська», «Смирновська», «Московська особлива», коньяк «Вiдбiрний».

– Змилуйтеся, я з дамою, – пробасив Мирослав.

– Є вина. Закордоннi: бордоськi, iталiйськi…

Якось Л. К. Чуковська зауважила: «Киiв – ось веселе, ясне мiсто, й старовина його не страшна».

«Так, це вiрно.

Але я не любила дореволюцiйного Киева. Мiсто вульгарних жiнок», – зiзналася Анна Ахматова…

І цим зiзнанням вмить налаштувала Машу проти себе.

Ковальова пiдвела обурений погляд на лакея (що вiдразу ретирувався).

«Не любити Киiв! Хай зараз… Але дореволюцiйний!»

Звинуватила поглядом яйця-кокотт (що лежали на спецiальнiй пiдставцi, з виiмками у формi яець i ручкою у формi голоногоi богинi).

«Вона б iще сказала, Киiв – не Пiтер! Та хто вона така?!»

Вiдвернулася до вiкна й таки знайшла там пiдтримку, в особi Інституту шляхетних дiвчат, що вивищувався на горi.

У меню якого яйця iменувалися «курячий фрукт», щоб приховати вiд шляхетних вихованок неблаговидне походження цього предмета. І в шляхетних стiнах якого дiвиця Анна Горенко нiколи не навчалася, що дало студентцi змогу звинуватити ii в поганому вихованнi.

«Теж менi аристократка! Дочка iнженера. Курсисточка».

– Розтягайчики з трюфелями-с! Дуже непоганi.