Постріл в Опері

«Пiвнiчна зiрка»

Ехе-хех…

Киевиця кинула прощальний погляд на заснiженi залишки Золотих ворiт – справжнiх! – не перетворених iще на помпезну оперну декорацiю.

Із сумом подивилася туди, де за двома поворотами ховався Найчудовiший у свiтi Володимирський собор, iще закритий, не лише для вiдьом – для всiх вiдвiдувачiв.

«Його вiдкриють у 1896 роцi – до 900-рiччя хрещення Русi».

Зiтхнула, притисла до грудей безцiнний трофей iз золотою етикеткою, взяла Мира за руку, прочитала закляття i, не рушаючи з мiсця, переступила сто десять рокiв.

Над ними вивищувався псевдосередньовiчний рожевий замок з крилатими химерами, що пiдтримували Вежу з казковим тонко-шпилевим ковпаком.

Навкруги було лiто.

У шубцi вiдразу стало спекотно й незручно. Мир стягнув з голови цилiндр, що вiдразу став блазнiвським, i взявся вилазити з пальта.

Маша поглянула на годинник.

Йдучи в Минуле, вона засiкла час: 13.01.

Нинi «Чайка» на ii руцi показувала: 13.02.

Виходило, променад 1894-м або -5 роком зайняв рiвно хвилину за реальним часом…

Збоку вiдразу почулося:

– Слава Вам, Ясна Киевице!

Маша здригнулася – перед нею стояла напiвгола вiдьма, яку вона зустрiла на алеi Гiмназистiв.

– Дозвольте сказати, моя Ясна Панi, – попросила вона.

Маша швидко кивнула й потягла прохачку через готичну арку, до кам'яного й безлюдного мiшка двора.

– Кажiть. Можна в його присутностi, – атестувала вона Мирослава.

На обличчi вiдьми вiдобразився подив.

Але його змiнив страх.

– Я всiм серцем на боцi Трьох! – захвилювалася дiвиця.

– Четверта Лиса Гора – це на Видубичах? – спитала студентка.

– Так. Там, де страчували вбивць.

Маша злегка кивнула головою.

Четверта Лиса значилася й на картах сучасного Киева, i в романi Михайла Булгакова «Бiла гвардiя» – там, у романi, вибух на видубицькiй Лисiй Горi теж був кiнцем староi й початком новоi та страшноi – революцiйноi влади.

– Отже, у нас революцiя, – замислено вивела Маша.

Але i про «бiлий» роман Булгакова, i про страчених на Лисiй Горi Ковальова знала небагато: тiльки те, що вбивця Столипiна, киiвський юрист Дмитро Богров був повiшений саме там, на Четвертiй.

– Усе дуже погано! – стрекотiла iнформаторка. – iх багато. Якщо бiльшiсть киiвських вiдьом прийде опiвночi на Гору, вони проведуть обряд проти вас. Складуть свою силу й передадуть Наступницi.

– Акнiр здобуде силу? – зiщулилася Маша.