Мертвий бал

Мертвий бал

Макс Бонд

Успiшного науковця Рiчарда Лайта та його дружину Олiвiю запрошують на бал-маскарад, який влаштовуе граф Вiльям Андервуд на честь дня всiх святих. Як i всi бали, що влаштовував граф Андервуд, цей бал неперевершений. Всi щасливi та веселi, всi насолоджуються миттю, i нiчого не пiдозрюють. Але раптом Рiчарду починають являтися дивнi ведiння, в яких вiн бачить маеток графа. Цi ведiння повторюються, i Рiчард починае розумiти, що тут вiдбуваеться щось дивне, а оповитий таемничiстю бал насправдi iлюзiя за вуаллю якоi криеться моторошна правда…

Для пiдготовки обкладинки видання використана художня робота автора.

1

Це був холодний осiннiй вечiр. Бiльшiсть дерев уже поскидали свое пишне рiзнокольорове вбрання, залишивши лиш гiлля, що моторошно звивалось до небес. Коли вiтер колихав гiлля можна було почути свист дерев, якi неначе грали свою симфонiю. Саме у цю пору можна було вiдчути подих природи, вiдчути, що природа – жива iстота.

Останнi кiлька днiв безперестанно лив дощ, але сьогоднi на щастя небо було чистим.

Таким чистим, що можна було розгледiти зорi, що спалахували неначе небеснi вогнi, та великий повний червоний мiсяць, що визирав з-за будинкiв, освiтлюючи нiчну пiтьму.

Вечiр був 31 жовтня 1850 року. Саме у цей прекрасний вечiр на честь дня всiх святих проходив бал у палацi графа Вiльяма Андервуда, який був веселим та привiтним лiтнiм чоловiком, i незважаючи на свiй вiк любив розваги. Саме тому не раз робив бали у своему маетку. Якщо не брати до уваги слуг, то Вiльям був самотнiм.

Його дружина померла п’ять рокiв тому, а единий син переiхав до iншого мiста. Тому единими близькими людьми, що не давали Вiльяму збожеволiти вiд самотностi – були такi ж вершки суспiльства як вiн. Вiльям дарував людям радiсть, а вони дарували йому вiдчуття потрiбностi. Так багатий граф жив уже п’ять рокiв, хоч смерть дружини досi не давала йому спокою, i шкодування, що усе так склалось мучили його по сей день. Це була ще одна причина влаштовувати бали: iншi люди вiдволiкали його вiд жахливих думок.

Оскiльки я був досить популярним науковцем мене та мою дружину Олiвiю також запросили.

Як i всi бали, що влаштовував Вiльям Андервуд, цей бал був прекрасним. Графи, науковцi, лiкарi, письменники, художники, лорди та iншi вершки населення розмiстились у величезному просторому залi iз високими вiкнами за якими царила нiч. Величезна хрустальна люстра освiтлювала зал, в той час як мiсяць за вiкном тiльки доповнював картину.