Цифровий, або Brevis est

Жодному з них i на думку не спаде поставити себе на Арсенове мiсце, хоч у такий простий спосiб побачити в ньому особистiсть!

У метро о цiй порi було досить вiльно. Пахло вогкiстю й пилом, мокрим хутром i злежалим одягом. Арсен пробрався в куток вагона й тут примудрився сiсти. Поруч громадилася, мов вежа, повна дама в шкiряному пальтi – навiть сидячи, вона була вища за Арсена на голову. Вiд неi вiдгонило гарними парфумами та мокрою псятиною.

Навпроти дiвчина у фiолетовiй куртцi читала книжку пiд назвою «Vita Nostra».

На жовтих стiнах вагона, тут i там укритих плексигласовими щитами, рясно вiдображалося чуже придумане життя. Рекламнi листiвки обiцяли кредити, знижки, путiвки в теплi краi; окремою нiжною плямою видiлявся аркуш з рекламою виставки орхiдей. У проходi йшов продавець гелевих ручок. Ручки, на вiдмiну вiд усього iншого, були реальнi – тут i зараз.

Сьогоднi о десятiй годинi в Мiнiстра призначено зустрiч з Маленькою Квiнi. Або Рудою Квiнi. Або Змiею. Або Сукою, як кому подобаеться. На вигляд тендiтна дiвчина, майже дiвчисько, зi шкiрою кольору какао, з мiдним волоссям до пiдлоги, вона веде грубу, чоловiчу гру.

Майже всi впевненi, що Квiнi насправдi чоловiк. У Арсена був знайомий, котрий завжди грав за дiвчат, а на питання «чому?» вiдповiдав просто: менi приемно бачити на екранi перед собою жiнку, а не дядька…

Арсен, виявляеться, дуже любив своiх батькiв. Вiн сприймав iх такими, як вони е. Що далi?

Вiн згорбився, насунувши на очi кепку. До повнолiття ще чотири роки. Вiртуальнi грошi непросто обмiняти на реальнi.

Потрiбен рахунок у банку. Сам вiн, не звiряючись на дорослих, не зможе вiдкрити рахунок. Батьки… не хочеться зараз про них думати.

Допустiмо, вiн проведе iгрову комбiнацiю й переможе. Допустiмо, цього разу вiн скине Темного Блазня й, можливо, навiть довiдаеться, хто за ним стоiть. А далi? Завтра? Пiслязавтра? Де вiн житиме – на вулицi? В Інтернет-кафе?!

Не панiкуй, сказав Мiнiстр. Ти навчився давати раду з мальованими людьми – а зi справжнiми все так само.

Треба тiльки з’ясувати: за яких обставин вони дiятимуть так, як потрiбно тобi? І створити для них цi обставини. Це набагато простiше, нiж мати справу з Канцлером або вести небезпечнi переговори з Квiнi. Вони ж не iнтригани, твоi батьки, вони простi емоцiйнi люди, а головне – ти iм дуже дорогий. Так дуже, що керувати ними буде завиграшки…

Зайшла молоденька жiнка з дитиною, Арсен поступився мiсцем. Прямо перед очима виявився рекламний плакат нового супермаркету.