Цифровий, або Brevis est

У куточку хтось пiдсунув пiд скло листiвку, роздруковану на тонкому паперi. «Інтернет-кафе, цiлодобово»…

Двома пальцями вiн вивудив папiрець. Знадобиться.

* * *

Вiн брiв один по центру мiста, й нiхто не звертав на нього уваги. Вiн гуляв у юрбi, як у березовому гайку; сигнали машин, голоси, уривки музики, човгання пiдошов замiняли йому тишу й пташиний спiв. Хлопчик з мегаполiса, вiн був свiй у цьому свiтi.

У першому кафе, куди привела його рекламка, Арсеновi не сподобалось: забагато понтiв. Інтер’ер пiд «Матрицю», якiсь склянi кабiнки, жетони, засолодка усмiшка тiтки-адмiна; вiн пiшов.

У другому кафе було занадто людно, незважаючи на бiлий день. Школярi, прибiгши зразу пiсля урокiв, лупилися мечами й гасали на космiчних крейсерах. У тишi чiтко чулося бурмотiння «Здохни, здохни!», лайки, сопiння. Якiсь хлопцi ходили в проходi за спинами гравцiв, цмулили пиво з пляшок, стояли, спершись на спинки крiсел, спостерiгаючи за грою. Було душно, з вогкого тамбура несло тютюновим димом.

Арсен подумав з жахом: як працювати при чужих?! Вони ходитимуть у нього за спиною, зазиратимуть у монiтор…

Вiн нiколи не заходив у мережу з чужих компiв.

Іти на Асамблею отак, iз задушливого людного клубу, було все одно, що йти до вiтру у всiх на очах.

Вiн замружився й уявив свою кiмнату: все як i ранiше, екран i двi колонки, поруч лежать навушники, пiд столом тихо гуде машина. На одну секунду захотiлося ввiмкнути телефон i подзвонити мамi. Нехай вона скаже, що все повернулося на мiсце, що вони пожартували, що просять пробачення, комп’ютер його чекае…

Чи позичити мамин ноут? Нi, дурiсть, нереально.

Вони ще не охололи. Якщо подзвонити зараз – почнуться крик, погрози, вони знову виб’ють його з колii, а тут же треба зосередитись. Треба бути сьогоднi дуже сильним i точним.

Снiг перестав iти, зате вiтер став ще сильнiший. Арсен зрозумiв, що голодний, i купив пiцу й чай з першого-лiпшого лотка. Пiца була на смак пластилiнова, чай обпiкав на вiтрi губи. Так, це вам не прийом у королiвському палацi й не вечеря на терасi, де танцюють танцiвницi, тiшачи гостей на бенкетi.

Викинувши в урну пластиковий стаканчик, вiн перерахував грошi: хтозна, скiльки часу доведеться провести в Інтернет-кафе й скiльки заплатити. Спiшiть побачити: всесильний Мiнiстр дзенькае останнiми мiдяками!

Пiсля липкоi пiци iсти захотiлося ще бiльше. Арсен запхнув руки глибоко в кишенi куртки й пiшов, поглядаючи по боках у пошуках газетного кiоска.