Цифровий, або Brevis est

Розiйшлась у вогкому повiтрi хмаринка диму з вихлопноi труби.

– Ну от, – меланхолiйно повiдомив Максим.

– Це… як?!

Максим кивнув на сусiднiй екран. Там ожила темрява; веб-камеру було встановлено в машинi над вiтровим склом, де звичайно чiпляють iграшки, iконки чи талiсманчики на ниточках. Максим пiдняв пульт, i Арсен почув важке дихання, звуки боротьби, голоси.

– …Оглух, шмаркач? У що грався?

– «Лицарi й маги»…

– Давай логiн-пароль, справжнiй, я перевiрю. Швидко, а то сiдало порву!

– Я забув…

– Нагадати?

Тiнi сiпнулися.

– Н-нi…

– Згадуй, стерво мале, а то гiрше буде. Не бреши! Перевiрю!

Арсен швидко глянув на Максима. Той неквапливо розкрив на монiторi простеньку мережеву гру, популярну в аматорiв «прокачувати рiвнi» й лупити один одного мечем по головi. Тим часом жертва, замкнена в машинi, белькотiла букви й цифри.

– Хе? Ме? Хе – як наше «не»?

Мобiльник на столi коротко нявкнув, приймаючи СМС. Максим узяв телефон, кивнув i, одним оком читаючи повiдомлення, почав набивати логiн i пароль на своему комп’ютерi.

«Пароль не пiдходить до логiна. Перевiрте й спробуйте ще».

Максим пiдняв брови. Вiдiслав СМС. Минула секунда.

– Ах ти падло! – вибухнув напасник у машинi. – Брешеш!

Почувся глухий звук удару й тонке, майже собаче скиглення.

– Може, ти неправильно набирав? – припустив другий голос, добродушний i басовитий.

– Правильно! Так, стерво, кажи, або я тобi твою флешку в дупу запхну!

Арсен ковтнув слину.

– Зараз, – бурмотiв той, у машинi. – Я… Я переплутав.

– Я тобi кишки переплутаю!

На Максимiв телефон прийшло нове повiдомлення. Вiн набрав комбiнацii у вiдповiдних рядках – i на екранi з’явився персонаж нещасного слабака, затиснутого зараз у машинi: здоровенний лицар в обладунках, з левом на нагруднику, з драконом на шоломi.

Допомогли тобi твоi леви й дракони, сумно подумав Арсен. Захистив тебе твiй панцир? Там, у грi, ти виходиш один проти ворожого вiйська, а тут ти шмат сопливого м’яса, i добре, якщо тебе просто так вiдпустять…

Максим, пiдкреслено незворушний, знову вiдiслав СМС.

– Тiльки дзявкни комусь, – просипiв напасник, – тiльки засвiтися. Знайду й порiжу, як свиню. Вали звiдси!

Дверцята машини вiдчинили. Напасник – Арсен побачив його мигцем – витяг за комiр жертву, вiдкинув на тротуар, заскочив назад, i машина рвонула з мiсця. Арсен побачив, як тiкае назад вулиця.