На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Наш би Червонобровий нiзащо не попустив…
– Ось тому ваш Червонобровий розбитий, а Вухатий за ним женеться, – з поблажливою усмiшкою пояснила Анiта. – Вухатий – вiн розумний. У нього вуха великi, так вiн на шоломi собi звелiв викувати залiзнi вуха – ще бiльшi. Щоб у бою його завжди впiзнавали… І вiн нiколи не збирае по селах хлопчакiв на забiй. У нього своя армiя, справжня. Вiн красивий.
У Юстина неприемно дряпнуло всерединi.
– Ти його бачила? – запитав вiн.
– Авжеж, – зiзналась Анiта.
– Чому ж ти не залишилася? – похмуро запитав Юстин. – Із Вухатим своiм?
Анiта раптом розсмiялася:
– Так здорово дивитись, як ти ревнуеш… Вухатий – ровесник твоему дiдовi, йому теж за сорок. Тiльки вигляд мае вiн, звичайно, куди як молодший…
Юстину раптом стало дуже, дуже сумно. Так сумно, що навiть опустилися плечi; вiн утiк вiд рекрутського набору, боягузливо втiк, пiдставивши дiда пiд знущання та побоi.
І, звичайно, вiн нiколи не побачить шатра, в якому зiбралися полководцi. Не побачить Вухатого Звора в його знаменитому шоломi, не побачить, як вiн проноситься перед своею армiею – не стадом шмаркатих хлопчакiв, а справжньою армiею! – i вигукуе слова, дзвiнкi та гарячi, слова, вiд яких мурашки бiжать по шкiрi, вiд яких кожен солдат вiдчувае себе безсмертним…
Вiн проковтнув слину.
Усе життя вiн голодуватиме i ховатиметься, порпатиметься в землi, удобрюватиме плодовi дерева, продаватиме яблука i вишнi.
Може, власноруч викопавши собi могилу, вiн безповоротно зламав щось у своiй долi? Поховав себе заживо? Може, варто було бути чоловiком – i з’явитися на заклик Червонобрового, щоб хоч здалеку, хоч через лiси списiв подивитися на Вухатого Звора?
– За чим ти зажурився? – запитала Анiта.
– Скажи, – повiльно почав Юстин, – а твое скельце… Чи немае iншого такого, тiльки щоб переноситися – звiдси? Куди захочеш?
– А куди б ти хотiв?
Юстин мовчав.
– Такого скельця немае, – задумливо сказала Анiта.











