На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
У водi розкрив очi; дно фонтана було мозаiчним, i на ньому зображено було сцену купання товстом’ясих бiлошкiрих дiвчат.
Юстин випростався – крапельки холодноi води приемно лоскотали шию, стiкали за комiр новоi шовковоi сорочки. Вiн винувато озирнувся на Звора, однак Вухатий зовсiм не був засмучений Юстиновою вiльнiстю – навпаки, усмiхався.
– Зроби так, – Звор клацнув пальцями.
Юстин повторив його жест. Звiдки не вiзьмись вискочив служник – i з поклоном простягнув Юстину рушник.
Юстин вiдчув себе людиною, що проковтнула сонце.
Вiн забере до палацу дiда. І, звичайно, вiн розшукае Анiту – i зробить ii княгинею.
Вiн зрiвнявся з Вухатим Звором, на якого мрiяв колись подивитися хоч мигцем.
Щоправда, Звор тримае свою долю у власних руках, а вiн, Юстин, поки що просто ставленик, щасливчик, якому поталанило бiльше за iнших…
Вiн проковтнув слину, нiби намагаючись угамувати внутрiшне сонце, загнати його нижче, в шлунок. Повернувся до столу; кубок його був повний. Юстин сьорбнув i закашлявся.
– Можна… спитати?
– Авжеж, – кивнув Звор.
– Цi… люди, – почав Юстин. – Бастарди… Арунас… Акiр… Флор… Де вони зараз?
Йому здалося, що величезнi вуха його спiврозмовника трохи ворухнулися.
– А ти як думаеш? – поцiкавився Звор.
Юстин мовчав. Йому стало страшно. Внутрiшне сонце стислося в цятку i потемнiло, як жаринка.
– Я не знаю, – мовив вiн повiльно.
– Ну ось ти – без п’яти хвилин князь… Де, по-твоему, вони мусять бути? Якщо мудро, по-княжому, розсудити? Як краще для майбутнього, для краiни?
– Мудро, – Юстин опустив голову. – Якщо мудро… то звичайно. Для майбутнього… Щоб усобиць не було. Так. Але розумiете, – вiн скинув на Звора благальнi очi, – адже вони ж нi в чому не виннi! Хiба може князь стратити безневинних?!
Звор усмiхнувся.
– Звiсно, нi, – м’яко сказав Вухатий. – Звiсно, стратити безневинних – не дiло… Я не помилився в тобi, Юстине, iди вiдпочивати, завтра важкий день… Іди.
* * *
Вiн ночував у князiвськiй спальнi. І, певна рiч, не мiг зiмкнути очей.
Велично спадали портьери. Мерехтiли нiчнi свiтильники.











