На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пахло трояндовою олiею, але не нудотно i душно, а так – ледь-ледь.
Юстин лежав на високiм лiжку, пiд шовковими простирадлами, на пухових подушках, нiби на хмарi.
Думки його були не думки, а картинки. Вiн бачив обличчя Арунаса – як вiн тепер? Що вiдчувае, дiзнавшись, що удача в останню мить вiдвернулася?
Треба буде розшукати його i взяти до себе… радником? Багато ж коваль нарадить. Полководцем? Але ж вiн, крiм дубини, i зброi в руках не тримав… Вiн злиться на Юстина, вiн заздрить Юстину, не треба його розшукувати, нехай собi працюе у своiй кузнi…
Пiд зiмкнутими Юстиновими повiками висвiчувались i знову губились у темрявi фонтан iз золотими рибками, обличчя дiда, коли дiд дiзнаеться, що Юстин князь, обличчя Анiти, коли ось тут, у цiй кiмнатi, вiн обiйме ii на цих ось перинах…
І вiн обiймав пухову подушку, тонув у нiй обличчям, бурмотiв щось нерозбiрливо навiть для самого себе, качався в лiжку i розумiв, що треба спати, треба гiдно пережити цю нiч, адже завтра – церемонiя, завтра Звор опустить вiнець на його голову i перед усiею краiною визнае законним спадкоемцем Червонобрового, князем…
Йому здалося – чи полум’я нiчних свiтильникiв справдi захиталось? І звiдкись потягнуло раптом холодом, нiби вiдчинили ляду в глибокий льох?
Вiн сiв на лiжку.
– Хто тут?!
– Я.
Нi, це не був Арунас. Юстин iз жаху закрутив головою; в кутку спальнi стояла висока фiгура, i напiвтемрява поруч згущувалася, перетворюючись на темряву.
– Це я, пане майбутнiй князю, – у голосi Господаря Колодязiв була насмiшка. – Не лякайся. Я тут за договором зi Звором.
– Нам можна одружитись?! – Юстин спустив iз лiжка босi ноги. – Нам – можна? Адже тепер я князь… Анiта…
– Ти ще не князь, – Ос вiльно чи мимоволi повторив слова Вухатого. – Будеш князем – завтра… Але спершу я ввiйду в твою душу i залишу там червоний шовковий прапорець. Звор заплатив менi – не грошима, звичайно…
– Анiта… Що?!
– Це умова твого князювання.
Юстин сидiв, не торкаючись ступнями ворсистого килима. Тонка нiчна сорочка повiльно прилипала, приклеювалася до холодноi мокроi спини.
– Стривайте, – сказав вiн пошепки.











