Мідний король

Невiдомо, скiльки минуло часу, коли рука володаря мiцнiше стисла його лiкоть:

– Дивись.

Звуки розсипались, потонули в пустотi. Нараз вiдступили стiни. Розвiяр i його могутнiй проводир опинились у пiдземнiй залi, порожнiй, круглiй. У центрi, на квадратовiй камiннiй тумбi, лежали рештки людини… Нi. Рештки звiруiна.

Володар поставив лiхтар бiля його узголiв’я.

Мрець лежав тут давно. Наполовину зотлiв одяг – шитий золотими нитками мундир на людських плечах. Але сам труп зберiгся, майже не пiдвладний розкладанню: смагляве обличчя, обтягнуте тонкою шкiрою.

Глибоко запалi, щiльно закритi очi. Мертвий покоiвся на боцi, у позi сплячого, пiдiбравши широкi кiгтистi лапи, склавши руки на грудях. На правiй руцi, на вказiвному пальцi, сяяв при свiтлi лiхтаря перстень iз великим бiрюзовим каменем.

Розвiяр i володар стояли мовчки. Полум’я лiхтаря не дрижало – тут не було вiтру, i Розвiяр скоро зрозумiв, що задихаеться.

– Вийдемо, – сказав володар.

І майже на руках витягнув Розвiяра iз зали – у тiсний коридор, де, на подив, повiтря було свiжiше й можна було дихати.

– Хто це? – Розвiяр привалився до стiни.

– Це той, хто побудував замок.

– Вiн маг?

– Так. Маги родяться всюди, де в оселi е вогнище.

– Але ж вiн…

– Так. Якби ти знав, як вiн ненавидiв своiх спiвплемiнникiв. Вони його вбили… Я не хочу говорити про них тепер. Вiн був моiм другом. Поки його тiло покоiться тут, у пiдмурiвку замку, замок невразливий.

– Вони вбили мага? Як можна вбити мага, адже… «Вiн може лiтати без крил i наказувати каменю, може вбивати вогнем або зцiляти смертельно хворих, але головне його покликання…»

Розвiяр прикусив язика.

– Ходiмо. – Володар допомiг йому вiдлiпитись вiд холодноi стiни. – Ходiмо… Ти пам’ятаеш кожний рядок з усього, що коли-небудь переписував?

– Так.

– Цiкаво… Я пiдозрював щось таке… Мага можна вбити, звiсно ж. Якщо ти вистрiлиш iз далекобiйного лука, а маг в цей час буде зайнятий iншим i стрiла встромиться йому в спину, протне серце… Тодi маг помре, скорiше за все.

В iмператорському палацi, в усипальницi, десятками й сотнями лежать мертвi маги, хлопчику, i лише небагато з них померли своею смертю. Але кажуть, що поки вони там покояться – Імперiя невразлива.

Вони вийшли з коридора на платформу. Володар iз силою потягнув за мотузку. Кiлька моторошних хвиль вони чекали, а потiм платформа смикнулась i пiшла вгору.

Розвiяр упав на колiна. Володар допомiг йому пiдвестись.