Мідний король

– Що ти переписував для колишнього хазяiна? Мабуть, усякi нiсенiтницi?

– «Пригоди фаворитки». «Повчальнi казання про людей, звiрiв та iнших тварей». «Подорож на Осиний Нiс», але не до кiнця, i ще багато книг…

– Згадай iх усi й запиши назви, – сказав володар. – Зроби це сьогоднi, бо завтра ти заступаеш на службу, i сотник Бран, я думаю, багато разiв змусить тебе розплатитися за твою першу перемогу.

* * *

Володар мав рацiю. Сотнику Брану начхати було на те, що Розвiяр недужий i слабкий. Сотник Бран не мав великоi шани до вiйськовоi звитяги молодого вартiвника.

Розвiяр не нарiкав. Вечорами вiн падав на матрац i засинав, у той час як iншi, посмiюючись, iшли «в птахiвню», i десь там чекала гостей Джаль iз вiчною своею винуватою усмiшкою. Старша служниця ставила зарубинку проти ii iменi на дерев’янiй табличцi. Годилося не бiльш як одну зарубину за нiч i не менш як одну за три ночi – так пояснював Розвiяру Тарi-Колесо, базiкало, який став iще велемовнiшим пiсля того випадку в патрулi: трьох убито, уцiлiли тiльки Тарi й Кривуля.

Вартiвники, на вiдмiну вiд сотника, перейнялись до Розвiяра повагою. Кривуля, який ранiше не проминав нагоди пiдставити ногу, тепер приносив молоко з кухнi, наливав Розвiяру кухоль i просив розповiсти, «як усе було»; Розвiяр розповiдав, не прикрашаючи нi на пiвслова.

– З якого вiн спершу боку вдарив?

– З правого.

– Ти тримав?

– Тiльки ледь витримав, щоб вийти з-пiд клинка. А так – хто ж його втримае, простiше замок на руках пiдняти…

– Так. – Очi Кривулi затуманювались. – Вони… Я от собi думаю, якби ми з Тарi не побiгли навзаводи, може, вони наших би хлопцiв не порубали? Може, ми iх… дарма так, га, малий?

– Порубали б усiх, – щиросердо вiдповiдав Розвiяр. – І мене б порубали, якби не вогнянка. Це ж нечесно – цi тварюки нападають двое на одного, четверо, шестеро на одного.

– Нечесно, – казав Кривуля, i обличчя його прояснiло.

Кривулю, на вiдмiну вiд базiкала Тарi, мучила гризота. Розвiяр полегшував ii тягар, як умiв, i казав вiд щирого серця. Кривуля вiдчував це – i навiть став заступатися за «малого» перед Браном.

Тиждень за тижнем Розвiяр стояв у нiчнiй вартi, чистив вiдхожi мiсця, бiгав за дрiбними дорученнями – усе мовчки, не виявляючи незадоволення.