Мігрант

Лице його здавалось непроникним.

На Крокодила нiхто не дивився. Його сахались, наче прокаженого. «Бойкот переживу, – подумав вiн. – Аби змiю в постiль не пiдкинули».

У цьому лiсi не було змiй. У претендентiв не було постель. Так що боятися Крокодиловi, певно, було не варт.

Айра наказав шикуватись одразу ж пiсля вiдбуття Камор-Бала. Пiдлiтки, помiтно блiдi через недосипання, стали пiвколом на галявинi, i Тимор-Алк високо здiйняв руку.

– Що? – спитав Айра.

– Я готовий складати регенерацiю.

– Складеш разом з усiма… Сьогоднi в нас iнша тема. Фiзична витривалiсть i больовий порiг. Хто боiться болю?

Жодна рука не пiдвелась.

– Брешете, – сказав Айра. – Та це не важливо. Пiвгодини на вмивання та снiданок – i побiгли!

* * *

Цього ранку крос дався Крокодиловi куди важче, нiж учора. Ноги болiли – тепер справдi болiли! – i паморочилося в головi. І якщо вчора вiн був налаштований добродушно й збирався дати хлопцям майстер-клас, то сьогоднi поразка в'iлася йому в мiзки, мов остроги жорстокого вершника, i хилило до землi.

Хлопчаки були пригнiченi. Учора вранцi, натхненi танцями бiля вогнища, вони хотiли перемагати. Сьогоднi, пiсля неславного вiдбуття Камор-Бала, кожен змагався з сумнiвом: що, як i я не зможу? Тим паче, що попереду таке вабливе випробування: фiзична витривалiсть i больовий порiг…

Айра провiв групу за старим маршрутом, але бiля водоспаду звернув в iнший бiк, i стежка пiшла не вгору, а вниз. Лiворуч тяглася скеля, схожа на перепечену хлiбну скоринку.

Праворуч – хащi, а за ними, здаеться, ховалось урвище.

Потiм уся розгорнута перед Крокодилом лава бiгунiв стала коротшати, зникати, нiби падаючи в прiрву. Крокодил останнiм дiстався до вузькоi щiлини в скелi – у цю щiлину, мов у нору, Айра завiв претендентiв, i тепер сапання, покашлювання, тупотiння вiдбивалися вiд стiн вузькоi й дуже високоi печери.

Стало задушливо. Вiд незвично сухого повiтря саднило горло. Бiг змiнився звичайною ступою: пiдлiтки, й слiдом за ними Крокодил, протискались у вузький лаз, який не став ширшим – навпаки.

Крокодил не страждав на клаустрофобiю, але в застряглому лiфтi йому завжди ставало погано. Що це: позбавляемо повного громадянства всiх, у кому виявляемо хоч натяк на психiчнi розлади?!

Гострий камiнь подряпав плече Тимор-Алку, i на порiзi виступила рожевенька кров. «Чому ж вони його не люблять, – спитав себе Крокодил, щоб вiдвернути увагу на iнше.