Мігрант

Крокодил, почуваючись заплiшеним iдiотом, посидiв на пiску, потiм пiдiйшов до зеленоволосого:

– Дурна iдея, правда ж?

Тимор-Алк не вiдповiв.

– Ну поясни менi: нафiга потрiбна така «iнiцiацiя»? Що ж у вас за суспiльство таке, якщо в ньому такi повноправнi громадяни, га?

Тимор-Алк мовчав. Бiла шкiра просвiчувала крiзь зелене волосся на головi. Пальцi судомно вчепилися в голi колiна.

Крокодил перевiв погляд на його ноги. Вода, прозора, як спирт, не ховала нiчого: ступнi Тимор-Алка були яскраво-червоними, у величезних пухирях.

– Що це?!

– Іди геть, – тихо сказав Тимор-Алк.

– Там же не було жару! Це вiртуальна…

– Іди геть.

Крокодил заточився. Хлопчаки на березi проводили час, як проводять його щасливi пацани на пляжi; Крокодил довго крутив головою, перш нiж розгледiв Айру, що сидiв на високому каменi, дивився на море, жуючи травинку.

Крокодил наледве вiдшукав стежку серед камiння. Айра, почувши його, навiть не обернувся.

– У Тимор-Алка… опiк другого ступеня, по-моему, – сказав Крокодил, звертаючись до його потилицi.

Айра повернув голову. Крокодил був готовий почути щось на кшталт «Я знаю» чи «А тобi що до того?», але мутнуватi очi iнструктора раптом прояснiли. Вiн поглянув на Крокодила, потiм униз, на пляж, знайшов Тимор-Алка. Той i досi сидiв скрючившись, опустивши ноги в бiжучу воду.

– Погано, – коротко зауважив Айра.

– Вiн вiрив, що це вугiлля. Бiг по вугiллю. Спробуй, скажи, що вiн не пройшов цей тест.

– Пройшов, – Айра не став сперечатись.

– Хто ти за званням? – спитав Крокодил.

– Тобто?

– Ти ж офiцер, так? – Крокодил затнувся, тому що слова його новоi рiдноi мови знову не вiдповiдали поняттевому апарату. – Ти… учасник жорсткоi iерархiчноi структури, що працюе, добирае повноцiнних громадян? З одного боку, ти на нижчiй сходинцi, всього лише польовий екзаменатор… З другого – ти одноосiбно приймаеш рiшення…

Крокодил замовкнув, незадоволений собою.

– То в якому ти званнi? Капрал? Лейтенант? Сотник?

Айра зацiкавлено поглянув на нього:

– У мене, знаеш, малий досвiд спiлкування з мiгрантами. А шкода: ви кумеднi… Любий Андрiю, я твiй iнструктор, i все. Процедура випробування формалiзована й регламентована до найменших деталей. Якщо ти доведеш свое право бути повноправним громадянином – я буду першим, хто тебе привiтае.