Печера

Запитала обережно:

– Лiкаря викликала?

– Я сьогоднi вдома попрацюю, спитай у Розганяя… Можна, я сьогоднi вдома попрацюю. Я йому… iнтерв'ю розшифрую. Я захворiла…

Лора зiтхнула:

– Я передзвоню…

І передзвонила через хвилину:

– Добре, один день маеш, але щоб усе iнтерв'ю, щоб на завтра, i щоб матерiали про Ковича… Щось вiд болю прийми, Пауло.

– Ага, – сказала Паула й поклала слухавку.

Стефана примусила ii помiряти температуру, хоч Паула й повторювала похмуро, що нiякоi температури в неi немае й бути не може.

Стефана не заспокоiлася, поки сестринi заяви не було пiдтверджено показами термометра; досвiд численних Митикових хвороб привчив ii вiрити, що як немае температури, то про серйозну хворобу не йдеться.

– Пауло, ти сьогоднi вдома? Я тодi малого в садок не поведу – i дощ, i все одно вже спiзнилися… Добре?

Паулi було все одно.

Сидячи на широкому пiдвiконнi, вона байдуже дивилась, як Стефана – величезна бузкова парасолька – бiжить через мокрий двiр; пiд дощем бiлi плити дорiжки здавалися скляними.

По шибцi скочувались краплини, Паулi здавалося, що весь великий свiт, у якому вона звикла почуватися мов удома, – що цей свiт пливе, стiкае, гойдаеться.

– Пауло! А ти отак не вмiеш!..

Задоволений Митик стояв обома ногами на двох великих термосах. Скориставшись тiтчиною розгубленiстю, вiн устиг продемонструвати, чого саме Паула не вмiе, – зiстрибнув з саморобних котурнiв, од чого зелений термос перекинувся й покотився, а червоний лунко трiснув розтрощеною колбою.

– Усе розкажу мамi, – повiдомила Паула байдуже. Митик засмiявся; Паула знов обернулася до вiкна.

Царна НЕ ПОВИННА три ночi пiдряд рятуватися вiд того самого саага. Тобто вона, звiсно, МОЖЕ тричi вiд нього врятуватися… Як не виключено, що соняшниковi зернята, висипавшись з торбинки, складуться на пiдлозi в графiчне зображення статуi Натхнення.

Немае таких фiзичних законiв, щоб насiння не склалося в картину. Та чомусь нiколи не складаеться!..

Паула закусила губу. Виявляеться, вона все життя пiдсвiдомо цього боялася – у неi, напевно, психiчне вiдхилення. Вона справдi хвора, тiльки не так, як думае Лора, i геть не на ту хворобу, на яких знаеться озброена градусником Стефана…

– Пауло, а давай у хокей!..