Печера

Вона й сама не розумiла, чого й досi покiрно граеться в цю тяжку, нудну, неприемну гру. Чого й досi не сказала – годi? Спершу вона сподiвалася, що все це от-от закiнчиться, i тодi можна буде пiти тихенько, без конфлiкту, а на другий раз зi спокiйною совiстю вiдмовитися вiд «тестiв»…

Воiстину, ii здатнiсть влипати в неприемностi значно перевершуе всi iншi ii здiбностi. Розганяй це слушно зауважив…

– Дослiджувана, чого ви мовчите?

У тонi лисого експериментатора майнуло обурення. Наче Паула щось йому винна.

Вона опустила голову. Що простiше – дотерпiти до кiнця i вже бiльше нiколи сюди не приходити? Чи висловити… пояснити цьому чоловiчковi, що вона йому – не морська свинка?

– Я вам не морська… – почала вона й затнулася. Вона не любила грубiянити – просто роздратування вихлюпувалось за край.

– Великi автомобiлi бажанiшi, нiж малi, – повторив експериментатор категоричним тоном, вiдмiтаючи можливi заперечення.

Паула покусала губу:

– Нi.

Светр на ii спинi здавався суцiльною цупкою мочалкою.

Хотiлося закричати й щосили гупнути кулаком по бильцю крiсла; експериментатор нудив i нудив, здавалося, вiд Паулиних мук вiн мае неабияку втiху:

– Дивлячись на лимон, я вiдчуваю приплив тепла.

– Нi…

– Я завжди читаю газетнi передовицi.

– Нi…

– Малi дiти надокучливi.

Паула згадала Митика.

– Знаете, – сказала вона з ненавистю. – На сьогоднi, мабуть, годi.

Лисий пiдняв брови:

– Дослiджувана…

– Я вам не дослiджувана! – гаркнула Паула, намагаючись видряпатися з обiймiв крiсла.

Це виявилося несподiвано важко – руки затерпли, а мереживо делiкатних, як здавалося, проводiв виявилося чiпким, немов тенета, i Паула боялася зiпсувати светр. Лисий холодно спостерiгав за ii спробами, потiм зверхньо випнув пiдборiддя:

– Зважте, якщо ваша ласка, що це обладнання коштуе дорожче, нiж весь ваш телецентр… Я не розумiю вашого роздратування – погоджуючись на експеримент, ви брали на себе певнi нескладнi зобов'язання, хiба не так?

– Нескладнi? – Паула вiдчувала, як тремтить ii голос.

 – Вашi iдiотськi… нескладнi?!

– Вгамуйтесь, – у голосi лисого змiцнiла крига, – iнакше доведеться визнати, що тест на психiчну врiвноваженiсть дав украй негативний результат.

– Менi плювати!.. – якийсь дротик, зачепившись клемою, таки видер нитку з Паулиного рукава, i плетений вiзерунок провис величезною потворною петлею. Паула закусила губу, щоб не розплакатись.