Самум (збірник)

 – Бачить Бог – вони самi цього хочуть, я iм роблю краще, по-чесному допомагаю!

Вона питально озирнулася, нiби чекаючи, що Той, до кого вона звертаеться, пiдслухуе пiд вiкном i схвально кивне у вiдповiдь. Проте знамення не було; Ірина полегшено перевела подих:

– Знаеш… Там е цукерки шоколаднi заниканi, i десь iще був коньяк. Вiдсвяткуемо, iхали-возили, повернення в професiю!

Продзвенiв дзвiнок у дверях.

На порозi стояв чоловiк.

* * *

Вона не те щоб не любила працювати з чоловiками – певною мiрою з ними було простiше.

Цей новий не був нi iстериком, нi пiдкаблучником. Довговолосий, але з твердим пiдборiддям; плечистий, але не культурист. Було йому рокiв тридцять, й Ірина впiймала себе на несподiванiй бабськiй цiкавостi, що не мала нiчого спiльного з роботою.

– Бачу, бiда в тебе велика, – сказала вона одразу ж, як чоловiк сiв; таким, як вiн, важко першим почати скаржитися.

– Неприемнiсть, – пiдтвердив вiн крiзь зуби.

– Жiнка, – означила Ірина найперше, найширше поле здогадiв – i не промахнулася. Нiздрi клiента роздулись, очi сказали «так».

– Любовний iнтерес…

Нi.

– Зрада!

Точно. Першу серiю розмови з клiентом вiдьма любила найбiльше – гра в «морський бiй» на живiй людинi.

– Вона тобi зрадила…

Але не просто покинула. Немае однозначноi реакцii.

– Але ти ii досi… любиш?

– Ненавиджу, – сказав чоловiк крiзь зуби.

– Вiд любовi до ненавистi, – Ірина проникливо всмiхнулася. – Ну, розказуй, як ви розiйшлись.

– Я фотограф, – вiн подивився на череп. – Роблю на замовлення фотосесii… портфолiо… Еротика. Деякi вдалi фото залишаю собi.

– Еротика, – повторила Ірина, нiби прислухаючись до звучання.

– Порнуха! – з викликом сказав клiент. – Але на замовлення, iндивiдуально, розумiете?

– Розумiю, – Ірина прискалила око. – Вдалi залишаеш собi.

– А вона залiзла до мене в камеру й скачала мою добiрку, – важко, нiби шпурляючи камiння, заговорив чоловiк.

Затрiщав гнотик свiчки.

– Ох, тяжка справа, чоловiче, – пригнiченим голосом сказала Ірина. – З Інтернету нiяка вiдьма тобi не позбирае… Що з воза впало…

– Знаю, – погляд став колючим. – У мене тепер проблеми з клiентами. Великi проблеми.

– Можна очi вiдвести, – подумавши, запропонувала Ірина. – Хто тебе не любить – щоб забув про тебе.